Розділ «Три неприємні п’єси»

Кетбертсон (наближаючись, щоб потиснути руку Параморовi). Мої найсердечнiшi привiтання! (Парамор пiдходить, щоб потиснути руку Ґрейс). Мiс Крейвен, сподiваюсь, ви приймете привiтання Ґрейс так само, як i мої.

Крейвен. Вона прийме, Джо. (Тоном командування). Ну, Джулiє. (Джулiя повiльно пiдводиться).

Кетберстон. Ну, Ґрейс. (Пiдводить її до Джулiї з правого боку, потiм стає на килим перед камiном, спиною до вогню, стежачи за ними. Полковник стоїть на вартi з другого боку).

Ґрейс (говорячи тихо, тiльки до Джулiї). Так ви показали йому, що можете обiйтися без нього! Ну, то я беру назад усе, що казала була. Ви згоднi потиснути менi руку? (Джулiя з мукою простягає руку, вiдвертаючи обличчя). Вони вважають це за щасливий кiнець, Джулiє, — цi мужчини — нашi пани й володарi! (Обидвi стоять мовчки, тримаючись за руки).

Сильвiя (одхиляючись назад через канапу, тихо до Чартерiса). Вона справдi кинула вас? (Вiн киває згiдливо. Вона подивляється на нього з сумнiвом i додає). То, мабуть, ви кинули її!

Кетбертсон. А тепер, Параморе, щоб Чартерiс часом не почав пiдсмiюватися з вас, знайте, що вiн попав у таку ж халепу. Вiн заручився з Ґрейс.

Джулiя (пускаючи руку Ґрейс, вимовляє з надмiрною тугою, але без гнiву). Знов!

Чартерiс (поспiшно пiдводячись). Не хвилюйтесь. Це вже розпалося.

Сильвiя (обурено пiдводячись). Як! Ви й Ґрейс покинули! Який сором! (Гнiваючись, iде в другий кiнець кiмнати).

Чартерiс (iдучи слiдом i замирливо кладучи руку їй на плече). Вона не схотiла мене, старий друзяко, цебто (повертаючись до решти), якщо панi Тренфiлд не змiнила знов свої намiри...

Ґрейс. Нi; сподiваюсь, що ми залишимось у дуже добрих, дружнiх стосунках, але нiщо не змусить мене одружитись iз ним. (Бере стiлець поза камiном i сiдає, виявляючи цiлковитий спокiй).

Джулiя. Ах! (Сiдає з зiтханням великої полегкости).

Сильвiя (потiшаючи Чартерiса). Бiдний старенький Леонарде.

Чартерiс. Так, бо така доля зальотникова. Тепер менi все життя доведеться бути зальотником. Анi родинного затишку, анi хатнього вогнища, анi маляток, нiчогiсiнько в кетбертсонiвському дусi! Нiхто не хоче одружуватись зi мною, хiба може ви, Сильвiє, га?

Сильвiя. Нi, не хочу, Чартерiсе.

Чартерiс (до всiх). Ну ось, бачите!

Крейвен (пiдходячи й стаючи мiж Чартерiсом i Сильвiєю). Ну, знаєте, такими речами краще не жартуйте, клянусь вам життям i безсмертям, справдi, не жартуйте, Чартерiсе!

Кетбертсон (з килима перед камiном). Для нього священнi речi iснують, лише щоб з них збиткуватися. Такий-бо Новий Порядок. Та, дякувати Боговi, ми належимо до Старого Порядку, Дене!

Чартерiс. Кетбертсоне, не символiзуйте.

Кетбертсон (вражено). Символiзувати! В цьому обвинувачують iбсенiзм. Що ви хочете сказати?