Ян не встиг відповісти, як з динаміка вирвалося одразу кілька голосів. Командуючого третім флотом:
— До залпу готовий! Гната:
— Іонізація повітря навколо Демона зростає.. Спостерігаю незвичайні картини. По-моєму, фаза живлення Демона досягла апогею, Зараз він з’явиться візуально.
Начальника лінійного відділу в Угличі:
— Вітер над містом посилюється, перетворюється на ураган! На західній околиці з’явилися смерчі!
Я і сам бачив усе, про що доповідали спостерігачі, крім “чарівних картин” Гната. У місті вітер подекуди повалив літні веранди і навіси, розметав майданчики атракціонів, обламав гілля на деревах; було помітно, що віє він згори донизу, прямовисний, сторчовий вітер! А Демон опустився уже до восьмисот метрів і на екрані гравілокаторів являв собою “морського їжака” завбільшки з крейсер.
— Флот-три — залп! — скомандував я.
Тієї ж миті між Демоном і землею виросла переливчаста перепона, кинула вусібіч мільйони сліпучих стріл і згасла. До залу увірвався неймовірний тріск і шипіння, а за ним хвиля гуркоту і гулу зі свистом.
— Що там? — натужно вигукнув я. — Де Демон?
— Жодної реакції! Опускається…
Я глянув на Шахова. Той мовчав. Лапарра вислухав квапливий шепіт Інджича і ступив ближче до мене.
— Де зараз Гнат?
— На “Сташевському”. — Я висмикнув з гнізда пульта капсулу звукового зв’язку і подав начальнику відділу. — Можеш говорити.
— Гнате, чуєш мене?
— Ян? — долинув здивований голос сина, — Ти ж… слухаю тебе.
— Спробуйте пустити знизу в Демона безпілотний модуль з повним енергозапасом. На швидкості.
Мовчання.
— Підтверджую, — буркнув я.
— Виконуємо.
У віомі було видно, як один з модулів, що стеріг Демона, опустився майже на дахи Углича, завис на мить і стрілою метнувся в “дно” Демона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості » автора Василь Головачов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГНАТ РОМАШИН“ на сторінці 4. Приємного читання.