Розділ «ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ»

— Первенцев не пам’ятає. Гадаю, що той, хто стріляв з “дракона”, поштою надіслав їх по каналу особливої терміновості. Аристарх провів обережний зондаж відділу підготовки Дальрозвідки. Зо Лі там ніхто не бачив, і взагалі ніхто не вів мови про моє повернення. Але що цікаво, пам’ять комп’ютера, в якій були закладені дані про роботу відділу безпеки в експедиції “Погоня”, виявилася зітертою! Не вся, звичайно, але саме та частина, яка стосується особисто мене. До того ж патрони до “дракона” зникли із закритої секції відділу точно так само, як і біовипромінювач у лабораторії Первенцева.

— Одна і та ж рука…

— Ми перевірили: всі сейфи, з яких сталося викрадення, одного й того ж заводу, замки в них стоять на електроніці. А Зо Лі працював вісім років тому саме на цьому підприємстві, за спеціальністю він чіп-механік великих інтегральних систем.

— Спеціаліст по сейфах, — Лапарра гмукнув. — Цікаво. Він міг і в комп’ютері походити, професіонал. Що іще?

— Наші фізики Суров і Басилашвілі вирахували швидкість і передбачувані умови виникнення своєї “зони поглинання енергії”, тобто Демона, але поділитися неперевіреною інформацією поки що не хочуть, бояться. Я пробував провести локацію найближчих до Пскова районів з дев’ятнадцятого супутника, виявити нічого не вдалося.

— Погано! Що кажуть самі вчені? Чи можна якимось технічним способом виявити Демона?

— Мабуть, зона Демона справді поглинає види радіацій. Виявити її локаторами будь-яких типів неможливо. Може, допоможуть детектори слабких взаємодій? — термін Сурова. За його словами, зона з такою концентрацією енергії, яка передбачається у Демона, має породжувати деякі фізичні ефекти, скажімо, виникнення елементарних часток… Ось у чому справа!

— Погано, — повторив Лапарра глухо. — Час іде, а ми топчемося в болоті припущень та здогадок. Наприклад, дайте мені відповідь на таке запитання: навіщо стрільцеві знадобився багатодіапазонний передавач? Люк в архів лабораторії він не відкрив, але, виходить, передавач потрібен стрільцеві, якщо той насмілився напасти на Дайніса і відібрати? Гнат мовчав.

— Тепер цей спеціалізований біовипромінювач з посилювачем емоцій… він-то навіщо? — Лапарра зачекав і махнув рукою. — Гаразд, додай ці запитання до свого “туману”. У вас усе?

— Стажист був на місцях деяких подій, що вкладаються за часом і загадковістю в нашу схему. І всюди там очевидці бачили Зо Лі. Можливо, він тоді ні від кого не ховався, не уникав зустрічі.

— Бо ніхто його не шукав. Усе? Тоді продовжуйте роботу. — Лапарра був заклопотаний, незадоволений і не приховував цього. — Доведеться мені одному червоніти перед начальством за нашу неоперативність.

— У мене запитання, — Гнат подумав: — Чи є нові дані по об’єкту “Зеро”? Чи по фірмі “ОС”?

— Фірмою. займається Анатолій, він тобі розповість (Первицький кивнув). Об’єктом “Зеро” також займаються люди… я займаюсь. Нового нічого. Якщо щось відшукається — сповіщу.

Худий заступник начальника відділу, побачивши, що всі встають, неголосно спроквола проказав:

— Хвилиночку. Є одна обставина. Стажист каже, що Зо Лі бачили скрізь, де відбувалися загадкові події. Так?

Гнат і Лапарра запитально дивилися на Первицького.

— Точно, — кивнув я. — І в Сан-Антоніо, і…

Первицький жестом обірвав мене.

— А що ви скажете про таку подробицю: під час снігопаду в Сан-Атніо Зо Лі бачили в іншому місці?

— Дурниця, — спокійно мовив Лапарра. — В роздвоєння особистості я не вірю. Хтось з очевидців помиляється.