Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Не знаємо.

— Звідки нам знати?

— З Архипом буде восьмеро, правильно? — спитав Табагарі.

— Хіба восьмеро?

— Восьмеро, восьмеро!

— Зараз я вам скажу, що означає кожне ім’я,— промимрив Табагарі,— і щоб до вечора знали напам’ять — усі до одного! Слухайте: Архип — начальник стайні — це всі ви знаєте.

— Знаємо.

— Ну, то чого ж кажете, що не знаєте?!

— Тепер знаємо.

— Ну, тоді слухайте уважно. Імена, які я перелічив, означають: добрий, дбайливий, найжаданіший, миротворець, батько миру, той, що приносить щастя і блискавично переміг. Зрозуміли?

— Так і вивчимо, Како-батоно. По-нашому, по-грузинському, воно дохідливіше.

— Мовчати! Учіть, як сказав. І знати нічого не хочу.

— Повчи нас іще, не кривдь...

Дай нам час, Како-батоно! Така премудрість, та щоб за один день вивчити!

— А так, так, час нам потрібний.

— Розмови! Ніякого вам часу. Я напишу на папері. Серапіон уміє розбирати букви, він вам і допоможе.

Табагарі пішов по папір.

— Тепер пропали ми. Примусить пиряти свою землю! Носити нам Серапіонову частку! Ніде не дінешся!

— Не має права! Раз букви знає, нехай допомагає! Не зобов’язані ми за нього працювати!

— От тобі й на! Я чоботарювати вмію. То що ж, повинен я безплатно тобі взуття шити?