Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Це небезпечно... Коли б арештанти не виламали дверей і не розправилися з ними. Цього не можна допускати...

Хома кивнув, але нічого не сказав.

— Давай ключі, я пригляну,— сказав Чалаб.

Хома подав йому в’язку ключів і порадив:

— Тоді знайди людей, бо сам ти не впораєшся...

— Взагалі потрібен порядок, революційна дисципліна потрібна! — сказав я.

— Усе буде гаразд! — запевнив мене Чалаб.

— Звільніть коридорі — гукнув хтось, і коридор умить спорожнів.

Коло восьмої камери лишилося троє: Хома Комодов, Дата Туташхіа і я.

— Не можна так! — промовив Хома.

— Ти правду кажеш, не можна,— потвердив Дата.

— Чалабе, йди сюди! — покликав Хома.

Чалаб саме вводив до камери Моську. Він замкнув за ним двері й підійшов до нас.

— Виведи його й посади з Моською! — Хома кивнув головою на восьму камеру.

— Кого?

— Коца.

— Коца? Я думав, ти кажеш про когось з отих... Коца? Вивести Коца? — Чалаб з сумнівом подивився на Хому.— Навіщо?

— А на те... погана влада поганими справами займається, тому народ і хоче скинути царя,— сказав Дата Туташхіа.— А нам це не личить, я так гадаю.

— Посади з Моською! — повторив. Хома, і ми рушили до виходу.

— Як скажете! — неохоче згодився Чалаб, коли ми вже далеченько відійшли.