Розділ «Дата Туташхіа роман»

— З твоїм характером тобі й не те ще дістанеться, брате, й не раз,— напророчив Класіон.

— А який же це в мене характер?

— Яка кличка, такий і характер! Один у полі не воїн — тебе хіба цього не вчили? Сидіти самому, як сич, не можна. Треба на чийсь бік ставати, а то завжди будеш битий. «Се ля ві», нічого не вдієш! — закінчив з французькими словами Класіон.

— Нас тут шестеро. У кожного свій шлях, але об’єднані ми одним — бажанням боротися за краще майбутнє народу,— вперше заговорив з Датою Хома Комодов.— Якого б політичного вчення не дотримувався кожен, кінцева мета у всіх спільна. В цьому запорука нашої єдності. І наша сила!..

— Дуже вже ми сильні, просто страх! — перебив його Класіон.— Сильні!.. Ти помовчав би краще. Така в нас єдність і така величезна сила, що з одним миршавим царем не можемо впоратися. Немає рятунку від нього, гноїть нас у в’язницях, та й усе! Он у них єдність, то єдність,— Класіон кивнув на злодіїв.

— В отих? — спитав Дата.— Їхня єдність на тому стоїть, що кожен хоче вижити й схопити де солодший шматок. Єдність злодіїв — єдність заради власного добра. А єдність заради блага іншого — це вже й розмова інша. Це треба вміти — зробити іншому добро, А в революційному русі багато неумійок, тому і єдність у них невміла, тому й революція ніяк не переможе й досі!

— Надто вже багато ти знаєш, Дато-батоно, я просто дивуюся. Може, підкажеш нам, з якого боку взятися за царизм? — пожартував Класіон Квімсадзе.

Кепкування над собою Дата Туташхіа не любив — я пам’ятав про це з дитинства, і мені стало ніяково. Інші теж відчули, що Класіонова вихватка недоречна. Та й сам Класіон зніяковів, може, більше від того, що його жарт не справив ніякого враження на Дату.

— Багато чи не багато знаю — вчити вас, що з царизмом робити, не беруся, але ось закінчу з цією ніжкою й скажу, що знаю.

— У чому єдність злодіїв — ти знаєш; що таке єдність заради чужого блага — тобі відомо краще від нас; що ти сам по собі, а всі одне за одного чіпляються і тому надавали тобі стусанів під боки — це ти й сам визнаєш!.. А якби став ти на чийсь бік — даремно до тебе не лізли б і ні з сього ні з того не дубасили б...— Класіон раптом затнувся, підкошений важким Датиним поглядом. Проковтнув клубок, що підкотився до горла, й повів далі: — Очевидно, через це ти й пристав до революції? І мені звелиш тією самою доріжкою бігти?

Класіон так зніяковів, що не знав уже, зрештою, що казати.

— Якщо ви безкорисливо піклуєтеся про майбутнє народу і мета ваша — щоб людина стала краща, тоді я давно з вами. Дуже давно,— порушив тишу Дата Туташхіа.

І знову мовчанка.

— Я образив тебе, Дато,— промовив, усміхнувшись, Класіон.— Вибач мені.

— Я зовсім не образився.

— Ні, не міг ти не образитися... Переборщив я.

— Не мучся й не думай про це. Я справді не образився, клянуся честю! — ще раз запевнив Дата.

— Тоді поясни, чому ти не образився? — спитав Класіон.

— Якщо я поясню, ось тоді будеш ображений, Класіоне. Облишмо цю розмову.

Дата розрізав надвоє шоті й, поклавши шматок вареної курки, сиру та двоє яєць, передав усе те Поктії. Класіон лежав на боці й розмірковував, очевидно, над Датиними словами.