Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Знайдеться, якщо треба,— відповів я, всміхнувшись.

— Тоді я починаю готуватися, чекайте мене об одинадцятій.

Зарандіа пішов. А мене знов опали думки про килим Великих Моголів. Розмова з Зарандіа не лише не пролила світла на цю справу, а поглибила мою розгубленість, бо ребус ускладнився. Я вже подумав, що треба його викликати, хоче він того чи не хоче, і змусити викласти все, що він задумав, але я зрозумів, що не зроблю цього. Не зроблю тому, що підсвідомо я уникав розмови про Сахнова. Чому? Може, через страх? Я знову почав аналізувати свої відчуття і був захоплений цим, аж поки сон не здолав мене. Розбудив мене дзвінкий голос Зарандіа.

— Заждалися, ваша ясновельможність. Коляска стоїть біля під’їзду.

Комедія, яку розіграв Зарандіа, почалася з того, що пізно ввечері він зібрав у себе в кабінеті Хаджі-Сеїда, Кара-Ісмаїла, чотирьох мулл та Іскандера-ефенді. Тут були також наш перекладач, двоє слідчих, Шитовцев, сам Зарандіа та двоє моїх заступників. Було вже тісно, і я подумав, що коли Зарандіа й надалі ставитиме свої комедії, то йому потрібен буде інший кабінет.

Я ввійшов і сів у крісло. Мушні Зарандіа дав мені час розглядітися й почав:

— У всіх у вас душа свиняча й розум ослячий... Перекладіть.

Тлумач переклав, і обличчя в заарештованих ураз ожили.

— Ваші предки заприсяглися у вірності російському цареві. Ви порушили цю клятву, зрадили государеві імператору, зрадили своєму народові й запродалися туркам за мідні червінці.

Поки тлумач перекладав, один із слідчих узяв червінця, провів по ньому терпугом і капнув кислотою. Метал змінив колір, слідчий обійшов усіх і показав монету кожному...

Один мулла не стримався й пом’янув недобрим словом Кара-Ісмаїла.

— Турки боягузливі, підступні й жадібні. На справжнє діло в них уже кишка тонка, а в тих дрібних потугах, на які в них ще вистачає сили, вони пихаті й брехливі. Уже років півтораста вони не перемагають на полі борні й нікого не перевершили розумом. Господь бог сподобав наділити російський народ вірою в свою міць і непереможність і лише задля цього дав туркам місце під сонцем. Іншої користі від них немає й не буде. Ви на череві плазуєте перед турками, сієте зерна розбрату в своєму народові, підбурюєте його проти уряду й тягнете в прірву.

Я був вражений, бо ніколи не чув від Зарандіа, щоб він розмовляв таким тоном і в такий спосіб.

— У серці своєму ви замірилися обернути гнів божий на народи Кавказу та їхню землю,— вів далі Зарандіа,— і ви дочекаєтеся свого: прийдуть каральні загони, візьмуть грузинів і вірмен проводирями, спалять ваші міста й аули; хто здатний тримати в руці хоча б ножа, тих позасилають у Сибір. Усіх інших затопчуть у землю, а хто зуміє втекти від справедливої кари й розсіється по лісах і горах,— ті поздихають від голоду, холоду та недугів. На ваших землях козаки заснують свої станиці, і про те, що ваші народи жили колись на землі, люди дізнаватимуться тільки з книжок.

Тлумач скінчив перекладати. Тоді Зарандіа підвівся, тримаючи в руках якийсь папір.

— Нагадаю ще раз, у чому ви вже викриті!..— Зарандіа подав їм список, у якому було перераховано суми, які вніс Чекурсо-бей на ім’я Хаджі-Сеїда в банк Стіннеса, й папушу квитанцій, що їх надіслав банк Хаджі-Сеїдові. Нагадав їм, що всі вони — розповсюджувачі фальшивих грошей і що протоколи обшуків, під час яких виявлено фальшиві золоті червінці,— в нього. Згадав і про роль Кара-Ісмаїла у всіх тих справах, і про глечик з подвійним дном, і, звичайно, про чотири відтиски, а закінчив усе це словами:

— Я вже сказав вам, що у вас душа свиняча, а розум ослячий, але й цього досить, щоб зрозуміти: закон нашої імперії лагідний і милосердний до тих, хто обирає шлях щирого зізнання й каяття. Він суворий і нещадний до тих, хто з дурного розуму і через свою тупу хитрість вдається до брехні й підступу. Ідіть і кажіть тільки правду, не здумайте викручуватися й приховувати щось, а то в мене знайдеться час знов зустрітися з вами, і тоді нарікайте на себе!.. Виведіть їх! — наказав він наглядачам.

Їх повели. Пішли обидва слідчі й Шитовцев, а Зарандіа накинувся на Іскандера-ефенді. Не знаю, як передати той розпал люті й гніву, які він вилив на свого власного агента. У всякому разі те, що дісталося муллам і Кара-Ісмаїлові, було материнською ласкою в порівнянні з тим, що він говорив Іскандеру-ефенді. За словами Зарандіа виходило, що за всі послуги, зроблені Хаджі-Сеїду, Кара-Ісмаїлу й чотирьом муллам турецької розвідки, мусить відповідати Іскандер-ефенді Юнус-огли, і тільки він сам. Зарандіа бушував не менше двадцяти хвилин. А тоді враз обернувся до мене й сказав:

— Ваша ясновельможність, благаю, дайте мені право заарештувати цього негідника на підставі тих даних, які ми вже маємо.

Я подумав і сказав, що не можу дозволити порушувати закон і що для арешту потрібні додаткові докази. Тоді Зарандіа, змусивши Іскандера-ефенді дати підписку про невиїзд, власноручно випхнув його з кабінету. Я розумів, що справжня розмова з Хаджі-Сеїдом почнеться тільки тепер, і сам лише бог знає, скільки вона триватиме, тому я вважав за краще залишити кабінет Зарандіа разом зі своїм помічником.