Розділ «Дата Туташхіа роман»

— З якого завдання ви виходили, коли оглядали речі?

— Як було звелено, так і робив.

— А точніше?

— Я шукав якого-небудь підтвердження про одержання грошей.

— Що ж саме ви сподівалися знайти?

— Записку або просто якусь закарлючку, написану пером, може, особливий знак, малюнок... щось, з чим турки могли звірити свій зразок. Нічого схожого я не виявив. Думаю, що й немає нічого схожого,— Леньов тицьнув пальцем у мішок, що його втягнув унтер.

Зарандіа кортіло самому передивитися всі ті речі, але з професіонального такту, не бажаючи виявити недовіри до підлеглого, він не зважився цього робити.

— Витрусіть! — сказав він унтер-офіцерові.

Унтер-офіцер витрусив на стіл усе з мішка.

— У чому був одягнений заарештований? — спитав Зарандіа, побачивши на столі дещо з одягу Кара-Ісмаїла.

— В чоху-архалук... обшукали до нитки.

Зарандіа подумав-подумав, а потім попросив принести щось з білизни та взуття.

Унтер-офіцер пішов до каптенармуса.

— Гроші конфіскували?

— Аякже.

— Асигнації є?

— Є.

— Сергію Івановичу, зробимо ось що: ви перегляньте, будь ласка, кожну купюру, та пильно. Може, виявите якісь помітки, написи, знаки. А я огляну Кара-Ісмаїла. Не може бути, щоб не знайшлося хоч якого-небудь сліду!.. Є у вас вільна камера?

— А чому ж нема,— відповів Леньов, уже дістаючи конфісковані асигнації та лупу.

Принесли білизну й зовсім нові чоботи. Зарандіа сказав вахмістрові: