Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Діамант як сливовий камінчик завбільшки... діамант як абрикосовий камінчик...— заскиглив знову Дастурідзе.

Отепер він уже дещо зрозумів. Перше — що ми з Датою у згоді; друге — він у нас у сільці, і чи від Жучка ми прийшли, чи ні, а йому від нас ніде подітися. Одного він не знав: нам діаманти його потрібні, чи грошей нам вистачить, а чи щось інше в нас на думці. Він і почав знову абрикосити, щоб зібратися з думками.

— Я так розумію,— сказав Дата,— ви монастир пограбували того самого року, коли в Майкопі Бжалава прихистив тебе голодного й босого, а ти на знак вдячності поцупив у нього дві ковдри і втік.

— Ні, Дато... ні!

— Якраз чотири роки минуло... коли ковдри пропали. Ти вже не кажи, що не крав, не сердь мене. А то ображуся, і хоч не того прийшов, витрушу з тебе за дві сотні ковдр... будь певний!

Дастурідзе одразу заспокоївся, насупив брови й сказав по-людському:

— Не знаю я ні Жучка, ні Якова сурамського, ні до монастирської справи я не причетний, ні ковдр у Бжалави не крав. Прийшли ви до мене не дати, а взяти. Я все це бачу й кажу вам чесно — вас я не боюся, стійкості моїй камінь позаздрить, а розмовляти про справу тут не місце. Ходімо всередину.

— Ти, видно, тільки що з гімназії, їй-богу! — сказав я.

— А він і справді в гімназії вчився,— потвердив Дата.

Господар рушив уперед, до ресторану, ми — за ним.

Він і вихвалявся, і комизився, та видно було, що зламаний він, і сам він це знав. У невеликій кімнаті нам накрили стіл. Він сів на чільному місці, як тамада, і сказав:

— Їжте й заразом викладайте, з чим прийшли, і вшивайтеся звідси!..

Бідолаха вирішив узяти нас нахабством! Ми з Датою перезирнулися... Я встав, кресонув його кулаком у щелепу, і він разом із стільцем бехнув додолу...

— Устань і сядь!

Він підвівся, сів, і я кресонув його ще разок.

— Я спитав, чого прийшли, що ж тут погане? — Про всякий випадок Дастурідзе затулив обличчя ліктем.

Я дав йому втретє і сказав:

— Оцього й прийшли! А так чого ж нам іще?

— Кричатиму...

— Довго не покричиш,— мовив Дата, до половини витягнувши з-за пазухи руків’я нагана, дав господареві подивитися й засунув назад.