— У якій справі?
— Він хоче купити маєтки в Картлі та Кахетії — сади, виноградники.
Хоч такі угоди укладалися в основному через дворянський банк, я не дужо й здивувався: моя юридична контора що не день, то ставала популярнішою, і поява цього клієнта була ще одним свідченням того.
— Запросіть... через десять хвилин! — сказав я секретареві, бажаючи піднести в очах нового клієнта значення фірми, хоч, мушу сказати, мені самому важко було витерпіти десять хвилин, бо дуже кортіло побачити пана Мускіа.
Річ у тому, що в той час земельні проблеми здавалися мені надзвичайно важливими, вони торкалися не лише приватних, а й національних інтересів. На той час грузинські дворяни продавали свої маєтки. Купували їх здебільшого великі землевласники, але не грузини, і я вважав за патріотичний обов’язок врятувати землю якогось зубожілого дворянина, а з ним і скарби моєї країни від чужоземця. Саме тому прихід лаза схвилював мене, і я перебирав у пам’яті все, що зможу запропонувати цьому, як мені здавалося, рятівникові наших земельних угідь. Ну, звичайно, я не міг не думати і про те, щоб гідно зустріти свого багатого співвітчизника, та ще й патріота, не принизити себе в його очах.
Та ось секретар відчинив двері і, пропустивши лаза вперед, представив його мені. Я вийшов з-за письмового столу, подав йому руку:
— Адвокат, князь Хурцідзе. Прошу вас сідати. Я до ваших послуг! — Я попросив секретаря залишити нас.
Гість сів у крісло, а я вернувся до свого столу. Пан Арзнєв Мускіа пильно на мене глянув і, опустивши голову, ніби поринув у себе. Це мене не здивувало — ділові люди перед розмовою з адвокатом часом довго збираються з думками, проте мовчанка мого нового клієнта тривала без краю, перейшла всі межі, і мені видалося, що коли я порушу її, це буде просто неввічливо.
— Пане Арзнєв Мускіа! — шанобливо звернувсь я до нього.— Я слухаю вас уважно! Ми співвітчизники, і я вважаю за свій обов’язок допомогти вам у вашій благородній справі.
Гість доброзичливо подивився на мене і, лагідно всміхнувшись, сказав:
— Я прийшов не в тій справі, про яку вам доповіли. Я прийшов зовсім у іншій справі.
Коли людина протягом десяти хвилин готується вести мову про купівлю виноградників і несподівано дізнається, що виноградники тут якраз ні до чого, ясна річ, вона може розгубитися.
— Я слухаю вас,— ледве видавив я з себе.
Гість знову задумався,— в очах у нього майнуло напруження. Потім він метнув на мене гострий погляд, устав і пройшовся вздовж мого письмового стола. На мене він не дививсь, і, здавалося, навіть забув про моє існування. Він був, певно, мого віку. По-чоловічому вродливий. У великих і ясних блакитних очах — ледь помітна зажура. Білошкірий, світловолосий... На ньому була чоха з верблюжої шерсті, оздоблена газирями старовинної й рідкісної роботи, і пояс з кинджалом.
Та ось він зупинився нараз і діловито сів у крісло.
— Пане адвокат,— тихо мовив він.— Я прийшов у такій справі, за яку, певно, ніколи не бралися ні ви, ні ваша контора. Про цю справу і не скажеш, що це — справа. Я спробую все-таки вам пояснити. У вас є друг у Кутаїсі — Елізбар Кочакідзе. Так ось той ваш друг направив мене до вас — поговори, мовляв, з ним, може, він візьметься допомогти тобі. Йому я все пояснив.
Гість знову замовк.
Не стану критися, в цьому чоловікові була якась чарівливість, і я це відчув одразу, як він увійшов, а після його слів, хоч я й не взнав, що за ними приховується, мені здалося, що на мене накинули аркан і тягнуть, мов ясир, аби продати в мамлюки на стамбульському базарі, а я і не збираюсь опиратися.
— Я не знаю, як називається товар, який я хочу купити,— вів тим часом мій гість.— Може, розваги... Дружні зустрічі, гра... Кохання! Мені важко добрати слова. А може, просто світське життя. Ви, певно, розумієте мене.
Я був невимовно здивований, так здивований, що повіки мої мимоволі засмикалися від нервового тику, їй-богу! Отямившись, я почав удумуватися в те, що він сказав, а вдумавшись, несподівано засміявся: нічого собі пропозиція. Правда, в ній є свій сенс: може, відкрити контору, яка прийматиме від клієнтів ось такі пропозиції. Я сказав йому про це.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дата Туташхіа» автора Чабуа Аміреджибі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дата Туташхіа роман“ на сторінці 107. Приємного читання.