Розділ 16

—Із симпатії, авжеж, — чародій понизив голос. — Але, може, не виключно через неї. Яка мені, урешті, різниця, що ти зробиш, якій меті цей меч послужить? Я прощаюся з цією стороною й ніколи вже сюди не повернуся. Бачиш той красень-галеон на рейді? Це «Евріаль», порт призначення— Баккала. Відпливаю післязавтра.

— Ти прибув трохи рано.

— Так… — трохи знітився магік. — Ще хотів би тут із кимось… З кимось попрощатися.

— Удачі. Дякую за меч. І за коня— ще раз. Бувай, Пінетті.

— Бувай. — Чародій без роздумів потиснув подану йому долоню. — Бувай, відьмаче.

Він знайшов Любистка— а як би інакше! — у портовому шинку, коли той сьорбав із миски рибну юшку.

— Я виїжджаю, — коротко промовив. — Зараз.

— Зараз? — Любисток завмер із ложкою на половині дороги. — Зараз? Я думав…

— Неважливо, що ти думав. Я їду зараз. Повернуся до королівського весілля.

— А це що?

— А тобі як здається?

— Меч, ага. Звідки він у тебе? Від чародія, так? А той, що ти отримав від мене? Де він?

— Я його втратив. Повертайся до верхнього міста, Любистку.

— А Корал?

— Що Корал?

— Що я маю сказати, коли вона запитає…

— Не запитає. Не знайде на те часу. Буде з кимось прощатися.

Інтерлюдія

ТАЄМНО

Illustrissimus et Reverendissimus