Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Щось ви цього року зарано.

А капітан йому:

– Не раніше, ніж торік.

Але чоловік не відступив убік. Він спитав:

– Хто ви?

– Хіба ви не Фокс?

– Ви завжди відповідаєте запитанням на запитання?

Капітан непомітно вгамував дихання і потім спокійно сказав:

– Я Ген Прітчер, капітан флоту, а також член підпільної Демократичної партії. Ви дозволите мені зайти?

Фокс відступив і сказав:

– Моє справжнє ім’я Орам Паллі.

Він простягнув руку, і капітан потиснув її.

Кімната була доглянута, але не розкішна. В одному кутку стояв декоративний проектор для книжок та фільмів, що на професійну думку капітана цілком міг бути замаскованим бластером чималого калібру. Об’єктив проектора закривав отвір і міг керуватися дистанційно.

Фокс вловив погляд свого бородатого гостя і силувано посміхнувся. Він сказав:

– Так! Але лише в часи Індбура і його холуїв-вампірів. Проти Мула з цим мало що вдієш, еге ж? Проти Мула нічого не допоможе. Ви голодні?

Щелепи капітана стиснулися під бородою, і він кивнув.

– Це забере якусь хвилинку, якщо ви почекаєте. – Фокс дістав із шафи дві банки і поставив їх перед капітаном Прітчером. – Покладіть на них пальці і розламайте, коли вони достатньо нагріються. Мій терморегулятор не працює. Такі речі вельми нагадують, що йде війна – або була, еге ж?

Його слова звучали енергійно, але нічого підбадьорливого він не казав. У очах читалася холодна задума. Він сів навпроти капітана і пояснив:

– Якщо мені щось у вас не сподобається, то від вас не залишиться нічого, крім купки вугликів на тому місці, де ви сидите. Зрозуміли?

Капітан нічого не відповів. Банки відкрилися, щойно він натиснув на них.