Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Є лише один спосіб перемогти будь-кого – завдати удару в слабке місце. Розумієте, Ранду, Мул не надлюдина. Якщо він зрештою зазнає поразки, всі зрозуміють, хто він. Зараз він нікому не відомий, тому легенди з’являються одна за одною. Кажуть, що він мутант. І що з того? Лише невігласи можуть вважати, що мутант – це «надлюдина». Це не так.

За підрахунками, у Галактиці щодня народжується сім мільйонів мутантів. Із цих кількох мільйонів ледве набереться один або два відсотки тих, чиї мутації можуть бути виявлені за допомогою мікроскопів або хімічного аналізу. Із цих макромутантів, тобто тих, чиї мутації помітні неозброєним оком або привертають увагу, приблизно один-два відсотки є виродками, придатними лише для розважальних центрів, лабораторій або для того, щоб померти. Серед нечисленних макромутантів, чиї особливості мають на них позитивний вплив, деякі є нешкідливими цікавими створіннями з певними дивацтвами, але загалом нормальними, а от більшість становлять розумово неповноцінні. Розумієте, Ранду?

– Розумію. А як щодо Мула?

– Припустімо, що Мул – мутант, отже має якусь властивість, без сумніву, психічну, якою можна скористатися для того, щоб завоювати інші світи. Він, безумовно, також має недоліки, про які ми не знаємо. Він не дбав би про свою таємничість і не соромився б показуватися на очі іншим, якби ці недоліки не були очевидними і згубними для нього. За умови, якщо він дійсно мутант.

– Отже, існує якась альтернатива?

– Цілком можливо. Вся інформація про його мутації – це свідчення капітана Прітчера з розвідки Фундації. Він зробив висновки із непевних спогадів тих, хто запевняв, що знає Мула – або того, хто міг бути Мулом – про його народження та раннє дитинство. Доказів у Прітчера небагато, і може статися так, що їх свідомо поширив Мул задля того, щоб зміцнити свою репутацію мутанта-надлюдини.

– Це цікаво. Як довго ви над цим розмірковували?

– Я ніколи над цим не роздумував, тобто ніколи не вірив у його мутацію. Це лише альтернатива, яку варто взяти до уваги. Уявімо собі, Ранду, що Мул відкрив форму випромінювання, здатну пригнічувати психічну енергію, подібно до того, як існує випромінювання, що пригнічує ядерні реакції. І що тоді, га? Чи може це пояснити наші нещастя і поразку Фундації?

Ранду, здавалося, поглинули похмурі роздуми.

Він спитав:

– А які результати вашого обстеження блазня Мула?

Враз Еблінг Міс завагався.

– Поки жодних. Я вдавав із себе сміливця, розмовляючи з мером перед занепадом Фундації – перш за все, для того, щоб не впасти духом. Але ж, Ранду, якби мої математичні інструменти для цього годилися, мені вистачило би самого лише блазня, щоб зробити повний аналіз особистості Мула. Тоді він би потрапив до наших рук, і ми могли би вивчити ті дивовижні аномалії, які вже мене вразили.

– Наприклад?

– Поміркуйте самі. Мул відразу розгромив флот Фундації, але йому жодного разу не вдалося змусити набагато слабкіші флоти незалежних торгівців відступити у відкритому бою. Фундація впала відразу, а незалежні торгівці змогли дати відсіч усім його силам. Він вперше використав гасильне поле проти ядерної зброї незалежних торгівців на Мнемоні. Через те, що це сталося раптово, вони програли цей бій, але згодом чинили опір цьому полю. І Мулові вже ніколи знову не вдавалося успішно використати проти них цю зброю.

Але сили Фундації щоразу виявлялися безпорадними перед нею. І сама Фундація теж. Чому? Якщо враховувати ту інформацію, яку ми зараз маємо, це видається нелогічним. Тож мають існувати фактори, про які ми не здогадуємося.

– Зрада?

– Пусте, Ранду. Нісенітниця, на яку шкода мови. На Фундації не було жодної людини, яка не була б упевнена в перемозі. Хто зраджуватиме тих, у чиїй перевазі абсолютно переконаний?

Ранду став перед викривленим вікном і дивився у нього невидющим поглядом. Тоді сказав:

– Але ми напевно програємо зараз, навіть якщо в Мула й тисяча слабких місць, навіть якщо він всіяний ними, мов дірками…