Розділ «Частина ІІ. Мул»

Фокс коротко сказав:

– Тушковане м’ясо! Вибачте, але з їжею зараз сутужно.

– Знаю, – відповів капітан. Він їв швидко, не підводячи голови.

Фокс сказав:

– Я вас колись бачив. Намагаюся згадати, але борода збиває мене з пантелику.

– Я тридцять днів не голився, – відповів капітан, і потім люто додав: – Чого вам ще треба? У мене був правильний пароль. І документи.

Співрозмовник відмахнувся:

– Ет, я можу припустити, що ви дійсно Прітчер. Але зараз багато хто має і паролі, і документи, і обличчя не приховує, але перейшов на бік Мула. Чи ви колись чули про Левво?

– Так.

– Він із Мулом.

– Що? Він…

– Так. Він був чоловіком, якого називали «нескореним». – Губи Фокса скривилися від безгучного сміху. – Потім Вілліґ. Теж із Мулом! Ґарр і Нот. Теж! То чому б і Прітчерові не перейти на бік Мула? Звідки мені знати?

Капітан лише похитав головою.

– Але це не має значення, – тихо сказав Фокс. – Якщо Нот перейшов на їхній бік, вони мають про мене знати. Тож якщо ви законослухняний громадянин, ви перебуваєте в більшій небезпеці, ніж я через знайомство з вами.

Капітан доїв і зіперся на спинку стільця.

– Якщо у вас немає організації, то де мені її знайти? Фундація, може, й склала зброю, але не я.

– Так! Капітане, ви не можете вічно поневірятися. Чоловіки Фундації повинні зараз мати дозвіл на поїздки з одного міста до іншого. Ви це знаєте? І посвідчення особи. Воно у вас є? До того ж всі офіцери старого флоту мають з’явитися до найближчої окупаційної штаб-квартири. А ви ж офіцер, так?

– Так. – Голос капітана був різким. – Ви думаєте, я тікаю через страх? Я був на Калгані невдовзі після того, як він потрапив до рук Мула. Протягом місяця на свободі не лишилося жодного офіцера колишнього отамана, бо вони були природними військовими лідерами будь-якого бунту. Підпільники завжди розуміли, що неможливо здійснити жодну революцію, не контролюючи хоча б частину флоту. І Мул, очевидно, це теж розуміє.

Фокс задумливо кивнув.

– Цілком логічно. Цей Мул – уважний політик.