Розділ «Частина ІІ. Мул»

Чоловік, що був камергером, узяв свої карти.

– Вибачте, капітане. Я перевіряв охоронну сигналізацію, але це було звичайною справою. На самій сигналізації я не розуміюся.

– Я так і знав, але ваша зорова пам’ять зберегла елементи управління сигналізацією і їх можна побачити, якщо достатньо глибоко просканувати її психічним зондом.

Рум’яне обличчя камергера відразу ж зблідло і скривилося. Він нервово зіжмакав карти в кулаці.

– Психічним зондом?

– Не хвилюйтеся, – гостро сказав капітан. – Я вмію ним користуватися. Вам це не зашкодить, хіба що кілька днів відчуватимете слабкість. Якщо є шанс, треба ризикнути. Серед нас, без сумніву, є ті, хто може за зображеннями важелів сигналізації визначити комбінації довжин хвиль. Є і ті, хто вміє виготовити маленьку бомбу з годинниковим механізмом, а я вже сам віднесу її до Мула.

Чоловіки нахилилися над столом.

Капітан оголосив:

– Бунт почнеться увечері в околицях палацу. Уникайте бійок. Оголосіть тривогу, а тоді тікайте. Поки палацова варта зорієнтується або… хоча б відволічеться…

Із того дня почалася підготовка, що тривала місяць, і капітан національного флоту Ген Прітчер, який став змовником, за своїм соціальним статусом опинився ще нижче, ставши «вбивцею».

Капітан Прітчер був у самому палаці і відчував у душі якусь похмуру радість. Ретельна перевірка системи сигналізації зовні виявила, що всередині є лише кілька охоронців. За цих обставин це означало, що охорони немає взагалі.

План поверху чітко вимальовувався у його пам’яті. Він сам виглядав як кольорова цятка, що нечутно рухалася пандусом, застеленим килимами. Піднявшись нагору, він притиснувся до стіни і чекав.

Перед ним були невеликі зачинені двері колишніх покоїв мера. За цими дверима має бути мутант, що вщент розбив тих, кого вважали непереможними. Він прийшов рано – до вибуху бомби залишалося ще десять хвилин.

П’ять із них минуло, але досі не було чутно ані звуку. Мулові залишалося жити п’ять хвилин… Так само, як і капітанові Прітчеру…

Він зробив крок вперед, зважаючи на раптовий імпульс. План має вдатися. Коли вибухне бомба, палац розлетиться на шматки – увесь палац. До дверей лишилося десять ярдів, дрібниця. Але він хотів побачити, як загине Мул, з яким разом загине він сам.

Звівши руку, він зухвало постукав у двері…

І вони відчинилися, випустивши назовні сліпуче світло.

Капітан Прітчер завагався, але швидко схаменувся. Похмурий чоловік, що стояв у центрі кімнати перед акваріумом, ледь підвів голову.

Він був у понурій чорній формі. Коли він випадково стукнув по акваріуму, той загойдався, і з глибини швидко метнулася до нього пурпурова риба з помаранчевими плавцями.

Чоловік сказав: