TextBook Розум капітана Гена Прітчера не здатен був це збагнути.
Похмура тиша нічного міста, темний палац, захоплений загарбниками – все це виглядало символічно, але капітан Ген Прітчер, що стояв біля зовнішніх воріт палацу з крихітною атомною бомбою під язиком, не замислювався над цим.
До нього наблизилася якась постать, і капітан схилив голову.
Постать ледь чутно прошепотіла:
– Сигналізація працює, як завжди, капітане. Дійте! Вона нічого не зафіксує.
Капітан низько схилив голову під аркою і тихо рушив стежкою, оточеною фонтанами, до колишнього саду Індбура.
Його пам’ять вперто відмовлялася згадувати той день у Часовому Сховищі чотири місяці тому. Але деякі небажані спогади все ж зринали, здебільшого вночі.
Старий Селдон вимовляє свої доброзичливі слова, що виявилися жахливо недоречними… Безлад і сум’яття… Індбур без свідомості, у своєму костюмі мера, що видається занадто яскравим порівняно з його блідим обличчям… Переляканий натовп, який швидко зібрався і чекає неминучих слів про капітуляцію… Молодий чоловік, Торан, що блискавично пірнув у бічні двері, тримаючи на плечі Мулового блазня…
І він сам, якийсь розгублений після всього цього, стоїть біля непрацюючої автівки.
Протискається крізь стихійний натовп, який вже залишає місто, і йде невідь куди.
Навмання кидається до криївок, які є (точніше, були колись) штаб-квартирами демократичного підпілля, що хиріло й занепадало протягом останніх вісімдесяти років.
Але ці криївки порожні.
Наступного дня в небі швидко з’явилися чорні кораблі чужинців і м’яко приземлилися посеред будівель сусіднього міста. Капітан Ген Прітчер відчув, як душу заповнюють безпорадність і відчай.
Він узявся подорожувати.
За тридцять днів пройшов пішки майже двісті миль, перевдягнувшись у вбрання робітника гідропонних плантацій, на труп якого натрапив на узбіччі. Відростив густу, червонясто-коричневу бороду…
І розшукав те, що залишилося від підпілля.
Це трапилося у місті Ньютон, у кварталі, що колись був розкішним, а тепер повільно ставав злиденним. Потрібний йому будинок важко було вирізнити серед подібних. А потрібна людина виявилася ширококостим чоловіком із маленькими очицями і вузлуватими кулачками в кишенях. Той привідчинив двері і затулив вхід своїм жилавим тілом.
Капітан пробурмотів пароль:
– Я прилетів із Мірану.
Чоловік похмуро відповів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фундація та Імперія» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ. Мул“ на сторінці 55. Приємного читання.