– Ваша величносте, іншого часу не буде, – швидко прошепотів Ранду. – Як представник незалежних торгових світів я запевняю вас, що такий наказ не виконуватиметься. Його потрібно скасувати ще до того, як Селдон вирішить нашу проблему. Щойно критичне становище мине, миритися буде занадто пізно і наш альянс почне танути.
Індбур втупився у Ранду холодним поглядом.
– Ви розумієте, що я головнокомандувач збройних сил Фундації? Маю я право визначати військову політику чи ні?
– Маєте, ваша величносте, але деякі кроки є недоцільними.
– Не бачу жодної недоцільності. У цій критичній ситуації діяти окремими флотами небезпечно. Роз’єднані дії грають на руку ворогові. Пане посол, ми маємо об’єднатися у військовому і політичному відношенні.
Ранду відчув, як у нього стиснулося горло. Він облишив люб’язності і титули мера:
– Ви зараз почуваєтеся в безпеці, бо зараз заговорить Селдон, от і дієте проти нас. А місяць тому ви були м’яким і поступливим, коли наші кораблі розгромили Мула на Терелі. Я міг би нагадати вам, сер, що це флот Фундації п’ять разів зазнав поразки у відкритому бою, а кораблі незалежних торгових світів здобували для вас перемогу.
Індбур загрозливо насупився.
– Ваша присутність на Термінусі, пане посол, більше не бажана. Цього вечора вам буде запропоновано повернутися назад. Крім того, ваші зв’язки зі згубними демократичними силами будуть вивчатися – вже вивчаються.
Ранду відповів:
– Коли я полечу, мої кораблі полетять зі мною. Я нічого не знаю про жодних демократів. Я знаю тільки, що кораблі Фундації здалися Мулу через зраду ваших вищих офіцерів – байдуже, демократи вони чи ні. Я скажу вам, що двадцять кораблів на Горлеґґорі здали за наказом контр-адмірала, коли вони ще були неушкоджені і не переможені. І цей контр-адмірал був вашим близьким соратником – він головував на суді над моїм племінником, коли той тільки повернувся з Калгана. Нам відомо, що це ставалося не раз, тому наші кораблі не ризикуватимуть заради потенційних зрадників.
Індбур сказав:
– Щойно ви вийдете звідси, вас відправлять під варту.
Ранду вийшов під мовчазними поглядами пихатого почту правителів Термінуса.
Була за десять хвилин дванадцята!
Бейта і Торан вже прибули. Вони піднялися із заднього ряду і покликали Ранду, коли той проходив повз. Ранду м’яко усміхнувся.
– Ви все ж таки тут. Як вам це вдалося?
– Магніфіко про це подбав, – усміхнувся Торан. – Індбур наполягає на тому, щоб він створив композицію на візіосонорі про Часове Сховище, де б він сам, певна річ, був героєм. Магніфіко відмовився прийти без нас і сперечатися з ним не було сенсу. Еблінг Міс теж з нами або був тут. Він блукає десь поруч. – Раптом він стривожено запитав: – Щось сталося, дядьку? В тебе не дуже гарний вигляд.
Ранду кивнув.
– Мабуть, так. У нас проблеми, Торане. Боюся, що коли з Мулом вирішать, прийде наша черга.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фундація та Імперія» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ. Мул“ на сторінці 44. Приємного читання.