Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Це був психічний зонд, – терпляче пояснив Міс, – і навіть він може нашкодити людині лише тоді, коли ним неправильно користуватися. Цей зонд, що в мене – поверхневий, він навіть дитині не зашкодить.

– Не хвилюйся, Магніфіко, – сказала Бейта, – це потрібно лише для того, щоб допомогти подолати Мула і відігнати його якнайдалі. Щойно це станеться, ми з тобою будемо все життя багатими й знаменитими.

Магніфіко простягнув тремтячу руку.

– Ви потримаєте мене за руку?

Бейта обома руками вхопила його за руку, і блазень, вирячивши очі, спостерігав за тим, як ближчають поліровані затискачі.

Еблінг Міс безтурботно розсівся у розкішному кріслі в приватних апартаментах мера Індбура, не відчуваючи жодної вдячності за надану йому милість, і без крихти співчуття спостерігав, як метушиться маленький мер. Він викинув недопалок сигари і виплюнув залишки тютюну.

– До речі, Індбуре, якщо ви хочете вразити наступним концертом у Меллоу-холі, – сказав він, – спустіть усіх цих музик з електронними пристроями в каналізацію, де їм і місце, і поставте оцього маленького виродка з візіосонором, бо, Індбуре, це щось неймовірне!

Індбур пробурчав:

– Я вас сюди не для того викликав, щоб слухати лекції з музики. Що там із Мулом? Розкажіть мені про це. Мене цікавить Мул.

– Мул? Ну от що я вам скажу – я вдався до поверхневого зонду і мало що дізнався. Я не можу використовувати психічний зонд, бо цей маленький виродок панічно його боїться, тож його опір може зірвати всі запобіжники у його клятих мізках, щойно я замкну контакти. Але дещо я таки довідався, і якщо ви припините стукати пальцями…

Перш за все, я заспокоїв його щодо фізичної сили Мула. Він, мабуть, дужий, але ця сила, про яку виродок розповідає, перебільшена, бо викликана його власними жахливими спогадами. Ще він носить дивні окуляри і його погляд вбиває, очевидно, він володіє ментальною силою.

– Все це ми знали раніше, – кисло прокоментував мер.

– У такому разі зонд це підтверджує, а далі я вже зроблю математичні обчислення.

– І що? Скільки на це піде часу? Я оглухну через ваші теревені.

– Думаю, через місяць я матиму, що вам сказати. А може, й ні. Але що з того? Якщо все це не стосується планів Селдона, наші шанси мізерні.

Індбур визвірився на психолога:

– Зрадник! Брехун! Ти такий самий панікер, як ті, хто поширює чутки, сіє паніку й намовляє до поразки. Ви робите мою роботу вдвічі важчою.

– Я? Я? – Міс повільно закипав від гніву.

Індбур лаявся далі.

– Тому що, присягаюся пиловими хмарами космосу, Фундація переможе – вона мусить перемогти.