TextBook Блазень лише зблід від страху, а Бейта щось негучно зашепотіла Торанові на вухо.
Торан підійшов до охоронця і люб’язно сказав:
– А тепер, друже, лиши його на певний час у спокої. Цей артист, якого ти тримаєш за комір, танцював для нас і ще не відпрацював свої гроші.
– Агов! – У голосі охоронця раптом почулася тривога. – За нього дають винагороду…
– Ти її отримаєш, якщо доведеш, що це саме той, кого шукають. А поки що забери від нього руки. Ти заважаєш гостям, а це може мати для тебе серйозні наслідки.
– А ти заважаєш його світлості і матимеш клопоти. – Він знову труснув блазня. – Поверни чоловікові гонорар, паскудо.
Торан швидко простягнув руку і вирвав у охоронця електрошокер, ледь не відірвавши йому половину пальця. Той завив від болю та люті. Торан щосили штовхнув його вбік, і блазень, вислизнувши з рук охоронця, сховався за спиною свого рятівника.
Юрба, край якої загубився десь вдалині, майже не звернула уваги на його вчинок. Люди почали витягувати шиї, а потім позадкували, ніби якась сила відштовхувала їх від центру.
Вдалині почулася якась метушня і залунали грубі накази. Люди розступилися, утворивши коридор, крізь який пройшли двоє чоловіків, недбало тримаючи напоготові електричні батоги. На їхніх фіолетових кітелях була виткана блискавка, що розтинала планету.
За ними йшов темний велетень у формі лейтенанта; темними були і його шкіра, і волосся, і похмурий вираз обличчя.
Темношкірий лейтенант заговорив тихим голосом із загрозливими нотками, це означало, що в нього немає потреби кричати, щоб досягнути потрібного. Він сказав:
– Ви той, хто нам повідомив?
Все ще тримаючи руку, вже без пістолета, і кривлячись від болю, охоронець пробурмотів:
– Я претендую на нагороду, ваша ясновельможносте, і звинувачую цього чоловіка…
– Ви її отримаєте, – сказав лейтенант, навіть не глянувши на нього. І сказав своїм людям, махнувши рукою: – Візьміть його.
Торан відчув, як блазень рве його халат, несамовито чіпляючись за нього.
Він підвищив голос, намагаючись зберігати витримку:
– Мені дуже шкода, лейтенанте, але цей чоловік – мій.
Солдати сприйняли його заяву, не кліпнувши оком. Один із них звично підняв батіг, але лейтенант жестом наказав його опустити.
Його темна ясновельможність ворухнувся вперед, підсунувши своє квадратне тіло до Торана:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фундація та Імперія» автора Айзек Азімов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ. Мул“ на сторінці 17. Приємного читання.