Розділ «Частина ІІ. Мул»

Але блазень навіть не ворухнувся, щоб її взяти, і Бейта втрутилася:

– Дозволь мені з ним поговорити, Торі. – І відразу ж тихо додала: – Не треба дратуватися через його дурнувату манеру розмовляти. Це лише його діалект; наша вимова, можливо, теж здається йому дивною.

Вона звернулася до блазня:

– Тож які твої проблеми? Ти через охоронця переймаєшся? Не хвилюйся, він тебе не турбуватиме.

– О ні, не через нього. Він – лише вітерець, що здуває пилюку з моїх ніг. Є інший, від кого я тікаю, і який є штормом, що змітає планети на своєму шляху і зіштовхує їх між собою. Я втік тиждень тому і тепер сплю на міських вулицях і ховаюся у натовпі. Я вдивлявся у різні обличчя, шукаючи допомоги. І знайшов її тут. – Він повторив останню фразу тихішим неспокійнішим голосом, а його великі очі наповнилися тривогою. – І знайшов її тут.

– Слухай, – розсудливо сказала Бейта, – я б хотіла тобі допомогти, друже, але я не зможу захистити тебе від шторму, що змітає світи. Якщо чесно, я могла б скористатися…

Поруч пролунав могутній голос:

– А, он ти де, брудний шалапуте…

Це був пляжний охоронець, його обличчя почервоніло, він біг до них щосили і гарчав. У руках він тримав малопотужний електрошоковий пістолет.

– Тримайте його, ви двоє. Не дайте йому втекти.

Його важка рука стиснула плече блазня так, що той аж заверещав.

Торан спитав:

– Що він зробив?

– Вам цікаво, що він зробив? Ну гаразд, я скажу! – Охоронець поліз до мішечка, що був прикріплений до його пояса, витягнув звідти фіолетову хустку і витер нею голу шию. А потім задоволено додав: – Я скажу тобі, що він зробив. Він втік. Весь Калган вже оголошеннями заклеєний, і я б його впізнав, якби він не стояв догори дриґом, звісивши свою яструбину пику. – І він голосно розреготався, поглядаючи на свою жертву.

Усміхнувшись, Бейта спитала:

– Але звідки він втік, сер?

Охоронець підвищив голос. Біля них вже почав збиратися натовп, витріщаючись і перемовляючись. Помітивши увагу, охоронець сповнився почуттям власної значущості.

– Звідки він утік? – із пафосом і неприхованим сарказмом перепитав він. – Ну, я гадаю, ви чули про Мула.

Натовп умить ущух, і Бейта відчула, як в неї похололо в животі. Блазень не зводив із неї очей – він досі тремтів у міцних руках охоронця.

– І хто цей клятий обірванець, – із притиском продовжував охоронець, – як не придворний блазень його світлості, що втік. – Він якомога сильніше трусонув свою здобич. – Це ж так, бовдуре?