Розділ «Частина ІІ. Мул»

Вона поставила глечик на стіл і жестом покликала Торана вийти з кухні.

– Торі, що ми будемо з ним далі робити? – Вона кивнула в бік кухні.

– Що ти маєш на увазі?

– Якщо Мул прийде, ми його віддамо?

– Ну а як інакше? – У його голосі вчувалася тривога, і жест, яким він скинув вологе пасмо з лоба, про це теж свідчив.

Він роздратовано продовжив:

– До того, як я сюди прилетів, я невиразно уявляв собі, що все, що ми маємо зробити – це запросити Мула і перейти до справи – суто до справи, нічого конкретного.

– Я розумію, що ти хочеш сказати, Торі. Я не дуже сподівалася побачити самого Мула, але мала надію, що ми могли б зібрати певну інформацію про цей безлад з перших рук, а потім повідомити її людям, які трохи більше знають про цю міжзоряну інтригу. Я не шпигунка з казок.

– Ти ні в чому не винна, Бей. – Він склав руки на грудях і насупився. – Що за ситуація! Ти б ніколи й не знала, що є така людина, як Мул, якби не ця фальшива подорож. Гадаєш, він прийде за своїм блазнем?

Бейта підвела на нього очі.

– Я не знаю, що від нього хотіти. Не знаю, що сказати або зробити. А ти?

Пролунав уривчастий звук дзвінка. Губи Бейти безгучно зарухалися.

– Мул!

Магніфіко став у дверях, вирячивши очі, і проскиглив:

– Мул!

Торан пробурмотів:

– Потрібно його впустити.

Він відчинив повітряний шлюз, а потім зачинив за гостем вхідні двері. Сканер показав затінену постать.

– Там лише одна людина, – сказав Торан із неприхованим полегшенням, і його голос ледь не затремтів, коли він нахилився до сигнальної трубки. – Хто ви?

– Краще було б впустити мене і з’ясувати, чи не так? – пролунав з передавача слабкий голос.