Розділ «Частина ІІ. Мул»

– Ви помиляєтеся. Над вашим начальником теж є начальник, і це я, а я і є держава. Та гаразд, вам не доведеться скаржитися на мою справедливість, про яку, за вашими словами, вже складають легенди. Розкажіть самі про те, що змусило вас порушити дисципліну.

– Ваша величносте, до моїх обов’язків належить передусім служіння державі, а не перебування на планеті Калган під виглядом відставного купця-зорельотника. Інструкції, які я отримав, полягали в тому, щоб спрямовувати діяльність Фундації на планеті, удосконалювати контроль за отаманом Калгана, зокрема, за його зовнішньою політикою.

– Це мені відомо. Продовжуйте!

– Ваша величносте, у моїх звітах постійно наголошувалося на стратегічному значенні Калгана і систем, які він контролює. Я доповідав про владолюбство отамана, про його ресурси і рішуче прагнення розширити свої володіння, а також про його напрочуд доброзичливе – або, можливо, нейтральне – ставлення до Фундації.

– Я уважно прочитав ваші звіти. Далі!

– Ваша величносте, я повернувся два місяці тому. Тоді там не було жодних ознак того, що насувається війна; жодних ознак, крім неймовірної кількості сил, здатних відбити будь-яку мислиму атаку. А місяць тому невідомий відчайдух узяв Калган без бою. Чоловіка, який колись був отаманом Калгана, ймовірно, вже немає серед живих. Люди не говорять про зраду, а лише про силу та геній цього дивовижного кондотьєра, цього Мула.

– Кого? – Мер нахилився вперед і ображено глянув на нього.

– Ваша величносте, він відомий як Мул. Про нього мало що відомо, але я зібрав деяку інформацію і виокремив найвірогідніше. Очевидно, це людина, яка не мала ані шляхетного походження, ані репутації в суспільстві. Про його батька нічого не відомо. Мати померла під час пологів. Виховувався він як бурлака. Освіту здобув, вештаючись різними світами та закутками космосу. У нього немає іншого імені, крім як Мул, до якого він, згідно з повідомленнями, вдається сам. Воно, як схильні пояснювати, означає те, що він має надзвичайну фізичну силу і завзято прагне досягнути мети.

– А які його військові сили, капітане? Фізичні для мене не мають значення.

– Ваша величносте, люди кажуть про величезні флотилії, але ці чутки могло спричинити неймовірне взяття Калгана. Територія, що перебуває під його контролем, невелика, проте її точні межі важко визначити. Отже, щодо цієї людини варто провести розслідування.

– Гм… Так-так, – Мер замислився і повільно двадцятьма чотирма розчерками пера намалював шість квадратів на чистому аркуші, вирваному з блокнота, об’єднавши їх у шестигранник, акуратно згорнув аркуш втроє і правою рукою кинув його у щілину для сміття. Папірець прослизнув униз і тихо згорів у атомному полум’ї.

– Ну а тепер поясніть мені, капітане, якою є альтернатива? Ви сказали мені, що «варто» провести розслідування. А що вам наказали розслідувати?

– Ваша величносте, це якась щуряча нора в космосі, де, здається, не платять нам податків.

– То це все? Ви не знаєте і вам не розповіли, що ці люди, які не платять податків, є нащадками диких торгівців зі старих часів – анархісти, бунтівники, соціальні маніяки, які заявляють, що походять від Фундації і насміхаються з нашої культури? Ви не знаєте і вам не сказали, що ця щуряча нора у космосі не одна, їх багато; що цих щурячих нір більше, ніж нам відомо; що усі вони змовляються між собою і з кримінальними елементами, які ще існують на території Фундації? Навіть тут, капітане! Навіть тут!

Миттєвий запал мера швидко вщух.

– Ви не знали цього, капітане?

– Ваша величносте, мені все це відомо. Але як слуга держави, я мушу служити їй вірою і правдою, а найвірніше служить той, хто схиляється перед істиною. Які б політичні інтриги не плела ця потолоч, що лишилася від давніх торгівців, влада перебуває в руках отаманів, які успадкували уламки Імперії. Торгівці не мають ні зброї, ні ресурсів. Серед них навіть немає єдності. І я не податківець, щоб виконувати такі дитячі доручення.

– Капітане Прітчер, ви солдат і покладаєтеся на зброю. Із мого боку було помилкою дозволити вам дійти до тієї межі, коли ви стали виявляти непослух. Будьте обачнішими! Моя справедливість – це не лише слабкість. Капітане, вже доведено, що генерали імперської доби і нинішні отамани однаково безсилі проти нас. Вчення Селдона, яке накреслює курс, що ним іде Фундація, покладається не на особистий героїзм, як ви, здається, вважаєте, а на соціальні та економічні тенденції в історії. Ми вже успішно здолали чотири кризи, чи не так?

– Так, ваша величносте. Але вчення Селдона відоме лише йому самому. А ми насамперед покладаємося на віру. Під час перших трьох криз, які ми докладно вивчали, на чолі Фундації були мудрі лідери, що передбачили природу криз і вжили відповідних запобіжних заходів. А хто може сказати, що було б за інших обставин?

– Так, капітане, але ви пропустили четверту кризу. Годі, капітане, тоді в нас не було навіть людей, гідних називатися лідерами, і ми мали справу з найрозумнішим противником, найсерйознішою технікою і найпотужнішою армією з усіх. Але завдяки неминучості законів історії ми все ж таки виграли.