Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– І якою була мета Калганської війни?

– Продемонструвати Фундації, що вони можуть знищити фізичного ворога, і тим самим відшкодувати збитки, завдані Мулом їхній самооцінці та впевненості.

– Отут ви зробили неповний аналіз. Запам’ятайте, населення Термінуса ставилося до нас із виразною амбівалентністю. Вони ненавиділи нашу ймовірну перевагу і заздрили їй, але потай покладалися на нас як імовірних захисників. Якби нас «знищили» до Калганської війни, це спричинило би паніку по всій Фундації. В них би ніколи не вистачило мужності вистояти проти Стеттіна, якби він потім напав, і він би переміг. «Знищення» могло відбутися тільки у розпал перемоги, з мінімальними шкідливими наслідками. Навіть якби ми почекали ще рік після того, дух успіху вже сильно б охолонув.

Студент кивнув.

– Розумію. Тепер історія без відхилень рухатиметься в передбаченому планом Селдона напрямку.

– Якщо, – підкреслив Перший Спікер, – не трапиться ніяких непередбачених індивідуальних випадковостей.

– А для цього, – сказав студент, – існуватимемо ми. За винятком… за винятком… Мене турбує один аспект нинішнього стану справ, Спікере. Перша Фундація залишилася з генератором психічних перешкод – це потужна зброя проти нас. Принаймні, раніше такого не було.

– Гарна думка. Але їм нема проти кого цю зброю використовувати. Вона стала непотрібною, як без наявності загрози непотрібною наукою стане енцефалографічний аналіз. Інші галузі знань принесуть більше користі для доконечних потреб людства. Тож перше покоління психологів Першої Фундації стане й останнім – і вже через століття генератор психічних перешкод перетвориться на майже забутий шматочок минулого.

– Ну… – Студент подумки полічив. – Гадаю, ви маєте рацію.

– Але найбільше, юначе, я хочу, щоби ви зрозуміли, заради вашого майбутнього в Раді, яку увагу потрібно приділяти тим крихітним переплетенням, що їх ми змушені були включити у План лише заради того, що мали справу з окремими людьми. Зокрема і те, що Анторові довелося викликати підозру до себе таким чином, щоб ця підозра «спрацювала» у потрібний час, але це було відносно просто.

Ситуацією маніпулювали таким чином, щоби ніхто на Термінусі не здогадався передчасно, що їхня планета може бути тим самим шуканим центром. Ця інформація мала бути подана юній дівчині, Аркадії, яку не почув би ніхто, крім її власного батька. Відтак її потрібно було відправити на Трентор, щоб убезпечити від передчасного контакту з батьком. Ці двоє були двома полюсами гіператомного двигуна – один неактивний без іншого. І натиснути перемикач, тобто встановити між ними контакт, слід було в потрібний момент. Я пильнував за цим!

І останньою битвою теж треба було керувати належним чином. Флот Фундації мав бути сповнений упевненості в собі, в той час як флот Калгана мав бути готовий втекти. Я теж за цим пильнував!

Студент сказав:

– Мені здається, Спікере… що ви… я маю на увазі, всі ми… розраховували на доктора Дарелла, не підозрюючи, що Аркадія була нашим знаряддям. Згідно із моєю перевіркою розрахунків, імовірність того, що він може це запідозрити, становила приблизно тридцять відсотків. Що сталося б у такому разі?

– Ми подбали про це. Що ви вчили про фальшиві плато? Що це таке? Звичайно ж, це не явне втручання в емоційну базу. Це можна було зробити без будь-якого ризику можливого виявлення навіть за допомогою найтоншого енцефалографічного аналізу. Як ви знаєте, це наслідок теореми Лефферта. Це переміщення, витіснення попереднього емоційного відхилення, яке видиме. Воно мусить виднітися.

І звичайно ж, Антор переконався, що Дарелл знав усе про фальшиві плато.

Однак… коли саме людина може перебувати під контролем, не виявляючи цього? Коли нема попереднього емоційного відхилення. Інакше кажучи, коли людина є немовлям із чистим розумом. Аркадія Дарелл була таким немовлям п’ятнадцять років тому, тут, на Тренторі, коли у структуру цього Плану було вписано цілий рядок. Вона ніколи не дізнається, що перебуває під контролем, і тим краще, бо контроль над нею передбачає розвиток її досконалої й інтелектуальної особистості.

Перший Спікер засміявся.

– У певному сенсі, це найдивніша іронія. Протягом чотирьохсот років стільки людей були засліплені словами Селдона про «інший кінець Галактики», намагалися вирішити цю проблему своїми фізичними методами мислення, вимірюючи цей інший кінець транспортирами та лінійками, щоб зрештою повернутися назад на сто вісімдесят градусів до точки на Периферії Галактики або до вихідної точки.

Однак наша найбільша небезпека полягає в тому, що це було лише одне із можливих рішень, що ґрунтуються на фізичному способі мислення. Як ви знаєте, Галактика – це не просто якийсь плаский овалоїд, а Периферія – не замкнена крива. Насправді, це подвійна спіраль, у головному рукаві якої перебуває щонайменше вісімдесят відсотків населених планет. Термінус – на крайньому зовнішньому кінці спірального рукава, а ми на іншому – отже, яким є протилежний кінець спіралі? Так, центральні регіони. Але це дрібниці. Це випадкове рішення, яке не стосується нас.