Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

І Пеллеас Антор із диким криком опустився на підлогу. Він качався в агонії, побілілими, скрюченими пальцями марно хапаючись за волосся.

Манн швидко прибрав ноги, щоб не торкатися тіла, яке билося в корчах, його очі були сповнені жаху. Семік і Турбор перетворилися на пару гіпсових зліпків – такі ж білі та нерухомі. Дарелл похмуро ще раз крутнув регулятором. Антор безсило смикнувся пару разів і затих. Він був живий, його тіло болісно дихало.

– Покладіть його на канапу, – сказав Дарелл, підтримуючи молодика за голову. – Допоможіть мені.

Турбор узявся за ноги Антора. Вони підняли його, наче мішок із борошном. Потім, коли минули довгі хвилини, його дихання заспокоїлося, повіки затремтіли і піднялися. Обличчя було страшенно жовтим, волосся і тіло вологими від поту; а коли Антор заговорив, голос звучав якось надтріснуто і геть невпізнавано.

– Ні, – пробурмотів він, – ні! Не робіть цього знову! Ви не знаєте… Ви не знаєте… О-о-о… – Весь тремтячи, він протягло застогнав.

– Ми не робитимемо цього знову, – сказав Дарелл, – якщо ви розповісте нам правду. Ви член Другої Фундації?

– Дайте мені трохи води, – попросив Антор.

– Принесіть води, Турборе, – сказав Дарелл, – і пляшку віскі.

Він повторив запитання, вливши в Антора склянку віскі і дві склянки води. Здалося, всередині молодого чоловіка щось розслабилося…

– Так, – утомлено відповів він. – Я член Другої Фундації.

– Яка, – продовжував Дарелл, – розташована тут, на Термінусі?

– Так-так. Ви в усьому мали рацію, докторе Дарелл.

– Добре! А тепер поясніть нам, що відбувалося останні півтора року.

– Я хотів би поспати, – прошепотів Антор.

– Пізніше! Говоріть!

Він затремтів і зітхнув, а відтак заговорив поспішно і тихо. Всі нахилилися над ним, щоб не пропустити жодного слова.

– Ситуація ставала дедалі небезпечнішою. Ми знали, що Термінус та його науковці-природничники проявляють інтерес до вивчення характеристик мозкових хвиль і що ось-ось буде створене щось на зразок генератора психічних перешкод. Крім того, зростала ворожість до Другої Фундації. Ми мали зупинити це, не руйнуючи плану Селдона.

Ми… ми намагалися контролювати ваш рух. Ми спробували приєднатися до нього. Це відвернуло би від нас підозри і відволікло увагу. Ми потурбувалися про те, щоб Калган оголосив війну, не зволікаючи. Ось чому я послав Манна на Калган. Удавана коханка Стеттіна була однією із нас. Вона простежила за тим, щоби Манн діяв правильно…

– Що? Каллія – це… – закричав Манн, але Дарелл жестом наказав йому мовчати.

Антор продовжував, не зважаючи на цей вигук.