Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– Аркадія, – сказав Дарелл, – надіслала мені повідомлення, і доки я не отримав його, я не бачив очевидного. І, мабуть, ніколи не побачив би. Але це було просте повідомлення з чотирьох слів: «Коло не має кінця». Розумієте?

– Ні, – вперто сказав Антор, явно звертаючись до інших.

– «Коло не має кінця», – задумливо повторив Манн, і його чоло вкрилося зморшками.

– Знаєте, – нетерпляче сказав Дарелл, – а я одразу зрозумів… Який абсолютний факт ми знаємо про Другу Фундацію, га? Я скажу вам! Ми знаємо, що Гарі Селдон розташував її на протилежному кінці Галактики. Гомір Манн припустив, що Селдон збрехав про існування Фундації. Пеллеас Антор припустив, що Селдон сказав правду про Фундацію, але збрехав про її розташування. А я скажу вам, що Селдон анітрохи не збрехав: він сказав абсолютну правду.

Але… що таке цей «інший кінець»? Галактика – це плаский, лінзоподібний об’єкт. У поздовжньому перетині вона являє собою коло, а коло не має кінця – і Аркадія це зрозуміла. Ми, тобто Перша Фундація, розташовані на Термінусі, на краю цього кола, чи то обідця. Ми за визначенням перебуваємо на краю Галактики. Пройдіться по колу і знайдіть інший його кінець. Ідіть, ідіть, ідіть – і ви не знайдете іншого кінця. Ви просто повернетеся до початкової точки.

І там ви знайдете Другу Фундацію.

– Там? – повторив Антор. – Ви маєте на увазі «тут»?

– Так, я маю на увазі «тут»! – енергійно вигукнув Дарелл. – Ну, а де ж іще вона може бути? Ви самі сказали, що якби Другі Фундатори були хранителями плану Селдона, то навряд чи вони перебували б на так званому іншому кінці Галактики, де вони, ймовірно, були би ізольовані. Ви гадали, що відстань, на якій перебуває Калган, була б більш розумною. Скажу вам, що це теж занадто далеко. А де вони були б у найбільшій безпеці? Хто став би їх тут шукати? Це старе правило, що найочевидніше місце є найменш підозрілим.

Чому бідний Еблінг Міс був настільки здивований і пригнічений, коли відкрив місцерозташування Другої Фундації? Тому що він відчайдушно шукав спосіб попередити її про прихід Мула, шукав лише для того, щоб виявити, що Мул уже захопив дві Фундації одним ударом. І чому сам Мул зазнав невдачі у своїх пошуках? Чому? Якщо хтось шукає нездоланну загрозу, то навряд чи він шукатиме її серед уже завойованих ворогів. Тому повелителі розуму мали достатньо часу, щоби спланувати, як зупинити Мула, і змогли це зробити.

О, це до біса просто. Бо ми ось тут, із нашими задумами та схемами, вважаємо, що зберігаємо таємницю, а насправді весь час перебуваємо у самісінькому центрі ворожої фортеці. Це смішно.

З обличчя Антора і досі не зник скептичний вираз.

– Ви щиро вірите у цю теорію, докторе Дарелл?

– Так, щиро.

– Тоді будь-хто з наших сусідів, будь-яка людина, повз яку ми проходимо на вулиці, може бути суперменом Другої Фундації, спостерігати за нашим розумом і відчувати пульс наших думок.

– Саме так.

– І весь цей час нам дозволяли безперешкодно продовжувати?

– Безперешкодно? Хто вам сказав, що безперешкодно? Ви щойно самі довели, що Манн зазнав утручання. Що змушує вас думати, що ми відправили його на Калган із власної волі, чи що Аркадія підслухувала нас і полетіла за ним за власним бажанням? Ха! Та нам постійно перешкоджали. І зрештою, чому вони повинні робити більше, ніж роблять? Їм набагато вигідніше ввести нас в оману, ніж просто зупинити.

Антор занурився у роздуми і виринув із них з незадоволеним виразом обличчя.

– Ну, в такому разі мені це не подобається. Цей ваш генератор психічних перешкод не вартий навіть згадки. Ми не можемо залишатися в будинку назавжди, а щойно підемо, то програємо, знаючи те, що сьогодні почули. Хіба що сконструюєте маленький пристрій для кожного жителя Галактики.

– Так, але ми не зовсім безпорадні, Анторе. Ці люди з Другої Фундації мають особливе відчуття, якого нам бракує. Воно – їхня сила і їхня слабкість. От скажіть, чи існує зброя, що буде ефективною проти нормальної, зрячої людини і безсилою – проти сліпої?