Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– Так, він не обманював. Селдон сказав, що заснував Другу Фундацію, і він так і зробив.

– Добре, але він сказав іще дещо. Він сказав, що заснував дві Фундації у різних кінцях Галактики. Так от, юначе, чи не було це шахрайством, адже Калган розташовується не на протилежному кінці Галактики?

Здавалося, Антора це роздратувало.

– Це дрібниці. Цей момент теж може бути прикриттям для їхнього захисту. Але, врешті-решт, подумайте… Яку користь дало би їм, якби повелителі розуму перебували на протилежному кінці Галактики? Які їхні завдання? Допомогти зберегти План. Хто головні гравці Плану? Ми, Перша Фундація. Звідки їм зручніше спостерігати за нами і служити своїм власним цілям? Із протилежного кінця Галактики? Безглуздя! Насправді вони доволі близько, і це набагато розумніше.

– Мені подобається цей аргумент, – сказав Дарелл. – Він має сенс. Гляньте, Манн уже отямився, і я пропоную його звільнити. Направду, він не завдасть жодної шкоди.

Антор мав войовничий вигляд, але Гомір енергійно закивав. Через п’ять секунд він так само енергійно розтирав свої зап’ястя.

– Як почуваєтеся? – запитав Дарелл.

– Паскудно, – похмуро відповів Манн, – але це неважливо. Я дещо хотів запитати у цього тямовитого юного створіння. Я чув, що він повинен був сказати, і, з вашого дозволу, просто хочу поцікавитися, що ми робитимемо далі.

Запала дивна і незрозуміла тиша. Манн гірко усміхнувся.

– Добре, припустімо, що Калган – це Друга Фундація. Ким вони є на Калгані? Як ви збираєтеся їх знайти? Як ви зупините їх, якщо знайдете?

– А, – сказав Дарелл, – як не дивно, я можу відповісти на це запитання. Хочете, я скажу вам, чим ми з Семіком займалися останні півроку? Можливо, Анторе, це буде для вас ще одним поясненням, чому я весь цей час дуже хотів залишитися на Термінусі.

– У першу чергу, – продовжив він, – я працював над енцефалографічним аналізом із більшою цілеспрямованістю, ніж будь-хто з вас міг підозрювати. Виявити уми Другої Фундації – це трохи складніше завдання, ніж просто знайти «фальшиве плато», і, якщо чесно, я не досяг у цьому успіху. Але підійшов до згаданого виявлення доволі близько.

Чи знає хтось із вас, як працює емоційний контроль? Це дуже популярна тема серед письменників-фантастів із часів Мула, і про це вже написано, сказано і записано чимало нісенітниць. Здебільшого, про такий контроль говорять як про щось таємниче й окультне. Звичайно, це не так. Те, що мозок – джерело безлічі крихітних електромагнітних полів, знають всі. Кожна швидкоплинна емоція змінює ці поля у більш-менш складний спосіб, і всім теж варто це знати.

Тепер уявіть розум, який може відчувати ці мінливі поля і навіть резонувати з ними. Тобто може існувати спеціальна частина головного мозку, здатна впоратися з будь-якою виявленою конфігурацією поля. Як саме, я гадки не маю, але це не має значення. Якби я, наприклад, був сліпий, то все одно розумів би значення фотонів та квантів енергії; мені здавалося би логічним, що поглинання фотона такої енергії може створити хімічні зміни у певному органі тіла таким чином, що його присутність буде виявлено. Але, звичайно, я був би нездатен у такий спосіб зрозуміти, що таке колір.

Ви всі стежите за моєю думкою?

Антор кивнув ствердно, інші трохи сумніваючись.

– Такий гіпотетичний орган розумового резонування, міг би, налаштовуючись на поля, випромінені іншими розумами, робити те, що в народі називають «читати емоції» або навіть «читати думки», що насправді є трохи тоншим процесом. Висновуючи з цього, легко уявити собі, що подібний орган міг би посправжньому коригувати іншу свідомість. Він може спрямовувати своїм сильнішим полем слабше поле іншого розуму – подібно до того, як сильний магніт спрямовуватиме атомні диполі у шматку сталі, роблячи його намагніченим.

Я розв’язав математичні розрахунки Другої Фундації у тому сенсі, що розкрив функцію, яка передбачає необхідну комбінацію нейронних шляхів, здатну сформувати описаний мною орган. На жаль, ця функція занадто складна, щоб її можна було розв’язати за допомогою будь-якого з сучасних математичних інструментів. Це дуже погано, бо це означає, що я ніколи не зможу виявити того, хто працює зі свідомістю за допомогою лише одного зразка енцефалограми.

Але я з допомогою Семіка зробив дещо інше, що можу означити як генератор психічних перешкод. Сучасна наука здатна створити джерело енергії, що дублюватиме конфігурацію електромагнітного поля енцефалографічного типу.

Ба більше, це можна робити абсолютно навмання, створюючи, наскільки це стосується цього конкретного розуму, такий собі «шум» або «статику», що маскує інші розуми, з якими він може контактувати.