Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

– Чому ти не вживеш якихось заходів?

Звучання його голосу неприємно відлунило у вухах Дарелла, і він, скривившись, різко поцікавився:

– На чому ми зупинилися? Семік серйозно глянув на нього.

– Краще би ти щось зробив для дівчинки.

Чекаючи на відповідь, він відкрив рота, оголивши свої рідкі, пожовклі зуби.

Але Дарелл холодно відповів:

– Питання ось в чому: чи зможеш ти дістати резонатор Саймса-Мольфа потрібного діапазону?

– Ну, я вже сказав, що зможу, але ти не слухав…

– Вибач, Елветте. Бачиш, як воно. Те, що ми робимо зараз, може бути важливішим для всієї Галактики, ніж питання про те, чи в безпеці зараз Аркадія. Принаймні, для всіх, крім Аркадії та мене, але я готовий приєднатися до більшості. Яким великим може бути резонатор?

Семік засумнівався:

– Не знаю. Можеш пошукати у каталогах.

– Хоча би приблизно скажи. Тонна? Фунт? Завбільшки як будинок?

– О, я гадав, тобі потрібні точні розміри. Це маленький контейнер. – Він указав на верхній суглоб великого пальця. – Приблизно отакий.

– Добре, а можеш зробити щось на кшталт цього? – Він швидко начеркав щось у блокноті, тримаючи його на колінах. Потім передав його старому фізику. Семік недовірливо глянув на ескіз і усміхнувся.

– Знаєш, коли стаєш таким старим, як ото я, то мозок кальціюється. Що ти намагаєшся зробити?

Дарелл завагався. Він відчайдушно намагався подумки передати співрозмовнику інформацію, щоби не озвучувати її, проте все було намарно, тому він узявся пояснювати.

Семік похитав головою.

– Тобі потрібні гіперреле. Це єдині речі, що працюватимуть достатньо швидко. І їх потрібно дуже багато.

– Але таке можна змайструвати?

– Ну, звичайно.