Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

Тепер ґрати були на рівні талії, і перехрещені лінії утворювали квадрати площею у десять футів. Тато опинився у своєму квадраті на самоті, і залюбки перейшов би у сусідній, де були люди, але в такому разі довелося би перетнути блискотливу лінію, через що сигнал міг спрацювати і задіяти один із нейронних батогів.

Він чекав.

Понад головами моторошно притихлого натовпу, що стояв у очікуванні, він помітив далекий рух – стрій полісменів методично перевіряв квадрат за квадратом.

Минуло ще чимало часу, перш ніж людина у формі зайшла у квадрат, де перебував Тато, й акуратно записала його координати в офіційний журнал.

– Документи!

Тато передав документи, і полісмен швидко та вправно перевірив їх.

– Ви Прім Палвер, уродженець Трентора. На Калгані місяць, повертаєтеся на Трентор. Відповідайте, так чи ні.

– Так, так.

– Із якою метою на Калгані?

– Я торговий представник нашого фермерського кооперативу. Вів перемовини з Департаментом сільського господарства Калгана.

– Угу. Ваша дружина з вами? Де вона? Вона згадується у документах.

– Будь ласка. Моя дружина он там… – Він указав пальцем.

– Генто, – заревів полісмен, і коли до нього підійшов ще один чоловік у формі, сухо сказав: – У вбиральні ще одна дама, клянуся Галактикою. Це місце, мабуть, переповнене ними. Запиши її прізвище.

Він тицьнув пальцем у запис в документах:

– Із вами ще хтось є?

– Моя племінниця.

– Про неї тут не згадано.

– Вона прилетіла окремо від нас.

– Де вона? Ага, зрозуміло. Запиши ім’я племінниці, Генто. Як її звати? Запиши – Аркадія Палвер. Залишайтеся тут, Палвере. Гаразд, із жінками потім з’ясуємо.

Тато чекав дуже довго. А потім побачив, як до нього прямує Мама, міцно тримаючи за руку Аркадію, а за ними крокують полісмени.