Розділ «Частина ІІ Пошукова експедиція фундації»

Дарелл повернувся, витріщивши на юнака очі.

– Лейтенант калганської поліції Дірідж, – чітко повторив він. – І ти привів його сюди. Навіщо?

– Бо він останній, хто бачив вашу доньку на Калгані. Агов, припиніть!

Тріумф в очах Антора раптом заступила тривога, а вже через мить він опинився між двома чоловіками, розбороняючи їх. Наполегливо і не дуже делікатно він змусив доктора Дарелла, призвідця шарпанини, всістися в крісло.

– Що ви робите? – Антор змахнув із лоба пасмо каштанового волосся і недбало присів на стіл, задумливо похитуючи ногою. – Я гадав, що приніс вам гарні новини.

Дарелл звернувся безпосередньо до полісмена:

– Що він має на увазі, називаючи вас останньою людиною, яка бачила мою доньку? Вона мертва? Кажіть без прелюдій, будь ласка. – Його обличчя зблідло від лихого передчуття.

Лейтенант Дірідж байдуже відповів:

– Він сказав: «остання людина на Калгані». Вона зараз не на Калгані. Більше я нічого не знаю.

– Заждіть, – утрутився Антор, – дозвольте мені все пояснити. Вибачте, якщо я трохи переграв, доку. У вас настільки нелюдське ставлення до всього цього, що я вже й забув, що ви таки маєте якісь почуття. Перш за все, лейтенант Дірідж є одним із нас. Він народився на Калгані, але його батько – уродженець Фундації, якого привезли туди для служби Мулу. Я ручаюся за вірність лейтенанта Фундації.

Отже, я зв’язався з ним наступного дня після того, як ми перестали отримувати щоденні повідомлення від Манна…

– Навіщо? – люто перервав його Дарелл. – Я гадав, що ми вже вирішили не робити жодних рухів у цьому напрямку. Ви ризикували і їхніми, і нашими життями.

– Тому що, – так само різко відповів Антор, – я у цій грі довше, ніж ви. Тому що я знаю про певні контакти на Калгані, про які ви нічого не знаєте. Тому що я краще знаю, що робити, розумієте?

– Здається, ви остаточно з’їхали з глузду.

– Ви мене вислухаєте?

Запанувала тиша, і Дарелл опустив очі. Губи Антора скривилася у напівусмішці.

– Чудово, доку. Дайте мені кілька хвилин. Розповідайте, Дірідже.

Дірідж безтурботно заговорив:

– Наскільки я знаю, докторе Дарелл, ваша донька на Тренторі. Принаймні, вона у Східному космопорті придбала квиток до Трентора. Вона була разом із торговим представником цієї планети, який заявив, що це його племінниця. Схоже, у вашої доньки ціла колекція дивних родичів, докторе. Це вже другий дядько за ці два тижні, еге ж? Цей тренторіанець навіть спробував дати мені хабара, і, мабуть, до сих пір вважає, що саме завдяки цьому вони й втекли. – Він невесело посміхнувся від цієї думки.

– Як вона?