Розділ «Частина 3 Квеббін»

— Ставай за ним, — життєрадісно наказав Курц, але знову взяв із сидіння пістолет. — Подивимося, що потрібне нашому новому другові. — Хоч він це й так знав. — Фредді, що ти чуєш від наших старих друзів? Ти на зв’язку?

Украй неохоче Фредді зізнався:

— Тільки з Овеном. Того хлопця, що з ним, і тих, за ким вони ганяються, не чую. Овен не на дорозі. У будинку. Розмовляє з кимось.

— Будинок у Деррі?

— Угу.

Зі снігоочисника вийшов водій у масивних зелених черевиках із гумовими підошвами й куртці з капюшоном, яка робила його схожим на ескімоса. Долаючи вітер і сніг, він попрямував до них. Нижню частину його обличчя приховував величезний вовняний шарф, кінці якого майоріли на вітрі, і Курцові не треба було бути телепатом, щоб здогадатися, що шарф йому сплела дружина або мати.

Водій сунув ніс у вікно і гидливо поморщився від насиченого запаху сірки й етилового спирту. Він підозріло подивився на Фредді, потім на ледь живого Перлмуттера, нарешті, на Курца, який подався вперед і дивився на нього зі щирою цікавістю в ясних очах. Курц розсудливо вирішив тимчасово заховати пістолет під ліве коліно.

— Так, кеп? — поцікавився Курц.

— Я отримав повідомлення по рації від хлопця, який назвався Рендаллом. — Водій мусив перекрикувати шум вітру. Судячи з вимови, він був чистокровним янкі, уродженцем глибинки Нової Англії. — Генерал Рендалл. Сказав, що говорить по супутниковому зв’язку, прямо з Шайєннської гори у Вайомінгу.

— Мені це ім’я ні про що не говорить, кеп, — усе так само життєрадісним тоном повідомив Курц, повністю ігноруючи нещасного Перлмуттера, який стогнав: «Брешеш, брешеш, брешеш…»

Водій мигцем глянув на нього й одразу ж знову повернувся до Курца.

— Хлопець назвав мені кодову фразу: «Синій вихід». Це вам про щось говорить?

— «Мене звуть Бонд, Джеймс Бонд», — розсміявся Курц. — Хтось водить вас за кирпу, кеп.

— Казав передати вам, що вашу місію закінчено і що країна дякує вам.

— А щодо золотого годинника нічого не згадав, друже мій? — запитав Курц, блиснувши очима.

Водій облизав губи. Цікаво, подумав Курц. Він чітко вловив момент, коли водій почав думати, що має справу з психом. Вловив абсолютно чітко .

— Щодо золотого годинника нічого не знаю. Просто хотів сказати, що далі вас не поведу. Тобто без наказу.

Курц підняв з-під коліна дев’ятиміліметровий пістолет і наставив на обличчя водія.

— Ось твій наказ, салаго, у трьох примірниках, з підписом і печаткою. Згодиться?

Водій подивився на пістолет пильним поглядом янкі, але, схоже, не надто злякався.