TextBook — Так, — каже Гектор Рінкенгауер, — це її ім’я. Що з тобою, Дейве? Усе га…
— Джозі, — повторює Дейв і піднімає тремтячу руку. Генрі (а значить, і Овену, який спостерігає за подіями очима Генрі) він здається схожим на Дух Майбутнього Різдва, що вказує на могилу Ібенезера Скруджа.
Повертається одне обличчя… два… чотири… очі Алфі Кейвелла, величезні й недовірливі за скельцями окулярів… і нарешті очі місіс Рінкенгауер.
— Привіт, мам, — ніби нічого й не сталося, каже Джозі й піднімає сумку. — Дадді знайшов Барбі-Кена. Я застрягла…
Дальші її слова заглушує щасливий крик жінки. Генрі ніколи в житті не чув подібного вереску, і, хоча все це чудово, є в такому крику щось моторошне.
— Трахни мене, Фредді, — каже Бобер… тихо, впівголоса.
Джонсі обіймає Даддітса, якого злякали крики.
Піт дивиться на Генрі і злегка киває: а ми молодці .
Генрі киває у відповідь: ага, це точно .
Можливо, це не їхній зоряний час, але щось дуже подібне. І коли місіс Рінкенгауер, умиваючись слізьми, кидається обіймати доньку, Генрі торкається руки Даддітса. Коли Даддітс повертається до нього, Генрі м’яко цілує його в щоку. «Старий добрий Даддітс, — думає Генрі. — Старий добрий…»
6— Приїхали, — стиха промовив Генрі. — З’їзд 27.
Видіння вітальні Кейвеллів луснуло, як мильна бульбашка, і Овен подивився на знак: «З’ЇЗД 27, КАНЗАС-СТРИТ, ТРИМАЙТЕСЯ ПРАВОЇ СТОРОНИ». У його вухах іще стояли крики жінки, яка все ніяк не могла повірити своєму щастю.
— Ти в порядку? — запитав Генрі.
— Так. Принаймні мені так здається.
Він повернув на дорогу, що вела вниз, де «Хамві» мусив буквально протискатися між заметів. Годинник, вбудований у приладову панель, зупинився так само, як годинник на зап’ястку Генрі, але здалося, що темрява почала ледь помітно розсіюватись.
— Наприкінці куди повертати? Праворуч чи ліворуч? Говори зараз, я не хочу зупинятися.
— Ліворуч, ліворуч.
Під ліхтарем, що розгойдувався на вітрі, Овен розвернув «Хамві» ліворуч, вивів його з чергового юзу і рушив далі по Канзас-стрит на південь. Дорога була розчищена, і не так давно, але її вже знову майже замело.
— Здається, сніг припиняється, — зауважив Генрі.
— Так, але який вітер шалений! Що, вже кортить зустрітися з ним? З Даддітсом?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ловець снів» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина 3 Квеббін“ на сторінці 25. Приємного читання.