Розділ «Частина 3 Квеббін»

— Спробуйте зараз, босе.

Курц натиснув кнопку на боці мікрофона.

— Овене? Ти мене чуєш, салаго?

Тиша, статичний шум і монотонне виття вітру. Курц уже хотів іще раз натиснути кнопку «Передача» і зробити ще одну спробу, коли Овен відгукнувся — чистий, чіткий голос, перешкоди середньої сили, але без спотворення звуку. Жоден м’яз не здригнувся на обличчі Курца, вираз приємної цікавості як був на його обличчі, так і залишився, але серце закалатало на кілька ударів швидше.

— Слухаю.

— Радий тебе чути, салаго! Дуже радий! Наскільки я розумію, ти пішов від нас миль на п’ятдесят[183]. Ми щойно минули Поворот 39, так що, думаю, не помиляюся. Що скажеш?

Насправді вони щойно проїхали Поворот 36, і Курц думав, що до Овена трохи ближче, ніж п’ятдесят миль, можливо, удвічі.

На іншому кінці тиша.

— Зупиняйся, салаго, — порадив Курц Овену своїм найпроникливішим тоном. — Іще не пізно хоч якось виплутатись із цієї халепи. Кар’єрам нашим гаплик, це зрозуміло — мертві кури в отруєному колодязі, — але якщо в тебе є мета, розділи її зі мною. Я стара людина, синку, і все, що я хочу, — це врятувати хоч що-небудь більш-менш пристойне…

— Досить лити лайно, Курце, — долинуло голосно й чітко з усіх шести динаміків «Хаммера».

Кембрі не витримав, реготнув, і Курц пришпилив його до місця злісним поглядом. За інших обставин чорна шкіра Кембрі посіріла б від жаху, але це були не інші обставини, інші обставини відпали, і Курца пронизало незнайоме відчуття страху. Одна справа — розуміти головою, що все пішло шкереберть, інша — коли істина осідає у твоїх нутрощах, як велика порція важкої їжі.

— Овене… друже мій…

— Слухай, Курце. Я не знаю, чи залишилась у твоєму мозку хоч одна розсудлива клітина, але, якщо залишилась, сподіваюся, вона мене слухає. Зі мною поруч людина на ім’я Генрі Девлін. Попереду, можливо, миль за сто, його друг на ім’я Ґері Джонс. Тільки це вже не він. Його тіло захопив інопланетний розум, який він називає Сірий. Містер Ґрей, інакше кажучи.

«Ґері… Ґрей, — подумав Курц. — За анаграмами їхніми впізнаєте їх».

— Те, що сталося на Джефферсон-тракт, не має ніякого значення, — мовив голос у динаміках. — Бійня, яку ти задумав, Курце, безглузда. Убити їх усіх або дати їм померти своєю смертю — результат один. Вони не є небезпечними.

— Ні, ви це чули? — з істеричними нотками в голосі вигукнув Перлмуттер. — Не є небезпечними! Не є…

— Заткни рота! — гаркнув Фредді і ляснув його тильним боком долоні. Курц цього не помітив. Він сидів, прямий як спиця, на задньому сидінні, і виблискував очима.

Безглузда? Овен Андергілл хотів сказати, що найважливіша операція в його житті безглузда ?

— …довкілля, ти це розумієш? Вони не виживають у цій екосистемі. Окрім Сірого . І то — йому просто вдалося знайти господаря, який фундаментально відрізняється від усіх інших. Ось такі справи. Якщо в тебе коли-небудь було щось святе в житті, Курце… якщо в тебе лишилися хоч якісь принципи, ти припиниш цю гонитву і даси нам зайнятися справою . Ми займаємося містером Джонсом і Сірим. Ти можеш зловити нас, але дуже сумніваюся, що зможеш зловити їх. Вони пішли надто далеко на південь. І ми думаємо, що Сірий має план. Який спрацює .

— Овене, ти перевтомився, — сказав Курц. — Зупини машину. Ми разом зробимо все, що треба. Ми…