Розділ «Частина 3 Квеббін»

Генрі непомітно перейшов на мову думок — так було простіше.

«Даддітс змінив нас… наше спілкування з Даддітсом змінило нас. Коли Джонсі збило машиною в Кембриджі, він теж змінився. Мозкові хвилі людей, які впритул наближаються до смерті, часто змінюються. Торік я читав статтю про це в «Ланцеті». Для Джонсі це вилилося в те, що Сірий тепер може використовувати його тіло, але не може заразити або зносґити. І ще це означає, що він не може поглинути Джонсі, принаймні поки що».

— Поглинути?

«Розчинити в собі. Зжерти».

І вголос:

— Ти можеш витягти нас із цього замету?

«Гадаю, так».

— Цього я й боявся, — похмуро буркнув Генрі.

Овен повернувся до нього, обличчя зеленкувате у світлі приладової дошки.

— Та що, блін, з тобою таке?

«Господи, невже ти так досі й не зрозумів? Як ще мені тобі це пояснити?»

— Він усе ще там! У Джонсі!

Утретє або вчетверте після їхньої з Генрі втечі Овену довелося перестрибнути через провал між тим, що знала його голова, і тим, що знало серце.

— А, розумію, — протягнув він. — Він живий. Він живий і думає. Навіть телефонує . — Він знову ненадовго замовк. — Господи.

Овен повільно торкнув «Хаммер» вперед, але вже дюймів через шість усі чотири колеса почали прокручуватися. Він переключився на задню передачу, і вони в’їхали в замет — бум . Але від цього задок «Хаммера» трохи піднявся над злежаним снігом, чого Овен і домагався.

Коли він знову переключиться на першу швидкість, вони вилетять із замету, як пробка з пляшки. Але Овен не поспішав, він завмер на мить із затиснутою черевиком педаллю гальма. Потужний мотор із гурчанням стрясав увесь автомобіль. Зовні завивав і гарчав вітер, відправляючи снігових демонів ковзати по безлюдному шосе.

— Ти ж знаєш, що ми повинні це зробити? Знаєш? — мовив Овен. — Якщо, звичайно, ми взагалі зуміємо зловити його. Тому що, коли не заглиблюватись у подробиці, загальний план, напевне, такий: тотальне зараження. І якщо порахувати…

— Я можу порахувати, — сказав Генрі. — Шість мільярдів людей на космічному кораблі Земля проти одного Джонсі.

— Так. Ось такі цифри.

— Цифри можуть брехати, — мовив Генрі, але слабким голосом — такі великі цифри не брешуть, просто не можуть брехати. Шість мільярдів — дуже, дуже велика цифра.