Розділ «Частина 2 Сірі чоловічки»

— Впусти мене! — прогарчав Сірий, і Джонсі він здався не посланцем з іншої галактики, а звичайним типом, який лютує через те, що не отримав бажаного. Можливо, це тому, що він міряв поведінку Сірого зрозумілими йому, Джонсі, мірками? Наділяв інопланетянина людськими рисами? Перекладав його?

— Впусти… мене!

Джонсі відповів не замислюючись:

— Дзуськи! І не подумаю!

І подумки додав: «На що ти відповідаєш: “Тоді я так дуну, так плюну, що весь твій будиночок розлетиться!”»

Але Сірий тільки дужче заторохкотів ручкою дверей. Він не звик до того, щоб йому отак відмовляли (та й узагалі до відмов, здогадався Джонсі), і жахливо розсердився. Короткий опір Джанаса здивував його, але це опір зовсім іншого рівня.

— Ти де? — невдоволено крикнув Сірий. — Як ти туди потрапив? Ану виходь!

Джонсі не відповідав, просто стояв посеред звалених абияк коробок і слухав. Він був майже впевнений, що Сірий не зможе потрапити всередину, але все одно краще його не провокувати.

Ручка дверей іще трохи посмикалась, і він відчув, що Сірий іде геть.

Джонсі підійшов до вікна, ступаючи по коробках із написами «Даддітс» і «Деррі», і визирнув у сніжну ніч.

Сірий посадив тіло Джонсі за кермо пікапа, зачинив дверцята і натиснув на педаль. Машина рвонула вперед і відразу ж утратила керування. Усі чотири колеса пішли юзом, і важкий пікап із загрозливим гуркотом урізався в огорожу дороги.

— Блядь! — вигукнув Сірий, не усвідомлюючи, що користується лайками, закладеними в пам’яті Джонсі. — Святі банани! Поцілуй мене в корму! Хоч стій, хоч трахай! Щоб я здох!

Потім він замовк і знову звернувся до водійських навичок Джонсі. Той дещо знав про водіння в таку погоду, але до Джанаса йому було як до Місяця. Та Джанаса більше немає, його файли видалені. Доведеться вдовольнитися тим, що відоме Джонсі. Найважливішим було вибратися з того, що Джанас подумки називав К-зоною. Поза К-зоною він буде в безпеці. Так вважав Джанас.

Нога Джонсі знову натисла на педаль, цього разу набагато м’якше. Машина поїхала. Руки Джонсі повернули кермо і вивели «шевроле» назад на дорогу, зроблену снігоочисниками, яка вже губилась у снігу.

Рація під приладовою панеллю зашипіла й ожила.

— Товстуне-1, це Товстун-4. У мене одна вантажівка злетіла з дороги й перекинулася. Як зрозумів?

Сірий перетрусив файли. Знання Джонсі про військову комунікацію, взяті з книжок і кіно, були вкрай мізерними, але могли згодитися. Він узяв мікрофон, пошукав кнопку, що, як гадав Джонсі, мала бути збоку, знайшов її й натиснув.

— Зрозумів, — сказав він.

Чи здогадається Товстун-4, що Товстун-1 — уже не Енді Джанас? На підставі файлів Джонсі Сірий вважав, що ні.

— Ми з хлопцями збираємося його підняти і спробувати повернути на дорогу. У нього там їжа, чорти б її забрали. Як зрозумів?