Визначні музеї України

Туристичне краєзнавство

Київщина — винятковий історико-етнокультурний терен формування українського етносу й української державності. Цей край показав світові дивовижні пам'ятки Трипільської культури з найдавнішими в Європі протомістами IV—III тис. до н. е., пам'ятки чорноліської культури праслов'ян ХП—VU ст. до н. ем укріплені твердині скіфів-орачів VI—Піст, до н. е., поселення зарубинецької культури ранніх слов'ян П ст. до н. е. — П ст. н. е., численні селища, грандіозну систему Змієвих валів й багаті скарби військової здобичі Антського царства III—V ст., городища полян і уличів VI—IX ст. та пам'ятки давньоруської спадщини X—XIII ст. й козацької доби XV—XVIII ст.

Цю багату історико-етнокультурну спадщину краю репрезентують численні історико-краєзнавчі музеї області: Білоцерківський, Березанський, Богуславський, Бориспільський, Броварський, Боярський, Кагарлицький, Фастівський, Ялтинський, музеї-садиби К. Стеценко у с. Веприк і І. Козловського у Мар'янівці, а також Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 р." у Нових Петрівцях, Музей героїв Букринського плацдарму в Балико-Щучинці.

А справжньою туристичною славою Київщина завдячує Національному історико-етнографічному заповіднику "Переяслав", що включає в себе Переяславський музей народної архітектури та побуту, Обласному археологічному музею в Трипіллі І Музею трипільської культури в Халеп'ї Обухівського району та Державному історико-культурному заповіднику в Вишгороді.

Історико-етнографічний заповідник "Переяслав" розташований в історичному центрі Переяслава-Хмельницького (до 1943 р. — Переяслав). Ця князівська столиця на берегах річок Трубежа й Альта вперше згадується ще в договорі Київської Русі з Візантійською імперією в 907 р. як одне з трьох найбільших міст Русі. Місто розбудував князь Володимир Мономах, відродилося воно й після монголо-татарського погрому в 1242 р, А за козацької доби Переяслав прославила Переяславська Рада 1654 р., яка ствердила широку автономію Держави Війська Запорізького у складі політичного союзу з Московією.

До складу історико-культурного заповідника "Переяслав" включено такі музеї: історичний, народної архітектури і побуту, космонавтики, меморіальні музеї Григорія Сковороди і Шолом-Алейхема, будинок, в якому кілька років мешкав Тарас Шевченко, діорама "Штурм Дніпра в районі Переяслав-Хмельницького", масштабне полотно М. Дерегуса "Переяславська Рада" тощо.

Переяславський музей народної архітектури і побуту — перший серед українських скансенів, предтеча музею у Пирогово й Шевченківського гаю у Львові. У ньому зібрані селянські хати з різних реґіонів України, кузні, колекція вітряків ХУІІІ ст., традиційні предмети побуту й народно-ужиткового мистецтва українців тощо.

Заповідна зона Переяслава охоплює такі пам'ятки, як земляні вали-укріплення давньоруського Дитинця (князівського замку) на мисі при впадінні Альти в Трубеж, що мають висоту 17—18 м й ширину при основі 18 м; ансамбль Вознесенського козацького монастиря XVII—XVIII ст. на чолі з величним Вознесенським собором, 1696—1700 рр., збудованим у стилі козацького бароко на кошти гетьмана І. Мазепи; церкву Архістратига Михаїла 1646—1666 рр. (інтер'єр храму розписано художниками Київської школи малярства XVIII—XIX ст.) з дзвіницею 1745 р. та церкву Святих Бориса й Глібау стилі пізнього класицизму (1839 р.).

Музей Трипільської культури V—III тис. до к. е. (Обласний археологічний музей) розташований у Трипіллі, в якому археологом Вікентієм Хвойкою в кінці XIX ст. було відкрито світові перше поселення найдавнішої землеробської культури України.

Село Трипілля лежить на правому березі Дніпра в долині Красної. Назва села пов'язана з характером місцевості: тут сходяться три родючі долини, три поля, розмежовані річками Стуг-ною, Красною та Бобрицею. Саме в долині Бобриці у 1901 р. В. Хвойка розкопав одне з трьох поселень трипільської доби. Інші археологічні пам'ятки села змістовно підкріплюють наукову тезу істориків-автохтоністів про неперервність етногенезу й історико-етнокультурного розвитку українського народу ще з доби міді-бронзи. Адже на території Трипілля збереглися укріплене городище ранньослов'янської зарубинецької культури "Дівич-Гора" (III ст. до н. е. — II ст. н. е.) та давньоруське городище-фортеця Треполь, збудоване за наказом Ярослава Мудрого близько 1032 р. й вперше у літописі згадане у 1093 р.

Обласний археологічний музей Трипільської культури V—III тис. до н. е. розташований на території давнього городища Треполя. Тут експонуються зразки розписної ритуальної й побутової кераміки, сакральні статуетки Великої Богині-Матері трипільців (рис. 8.19, рис. 8.20), кам'яні зернотерки, реставроване лляне вбрання, глиняні прикраси, земляна піч для обпалювання глиняних горщиків і статуеток тощо. Три збільшені скульптури Богині-Матері трипільців висотою 1,5 м встановлені на даху музею, а ритуальна біноклевидна посудина є анімаційною окрасою його інтер'єру.

Експонати археологічного музею у Трипіллі: ритуальні предмети племен трипільської культури: скульптурне зображення Великої Богині-Матері трипільців, вкритої магічним татуюванням, яка сидить на троні, та, ймовірно, ритуальна курильниця для жертовного приношення божествам пахощів (середина IV тис. до н. е.)

Рис. 8.19. Експонати археологічного музею у Трипіллі: ритуальні предмети племен трипільської культури: скульптурне зображення Великої Богині-Матері трипільців, вкритої магічним татуюванням, яка сидить на троні, та, ймовірно, ритуальна курильниця для жертовного приношення божествам пахощів (середина IV тис. до н. е.)

Сакральна фігурка Великої Матері-Рожаниці трипільців та фрагмент художнього розпису трипільської кераміки

Рис. 8.20. Сакральна фігурка Великої Матері-Рожаниці трипільців та фрагмент художнього розпису трипільської кераміки

Музеї Трипільської культури відкриті також у Халеп'ї, Ржищеві та низці інших поселень Київського Подніпров'я. Стало доброю традицією щоліта на Івана Купала (з 3 по 7 липня) у Ржищеві проводити фольклорно-етнографічний "трипільський" фестиваль "Ржищівський вінок", який здобув славу найбільш масового туристично-анімаційного шоу в Середньому Подніпров'ї. У цьому місті створено також оригінальний Трипільський сквер, в якому вишикувані чотири фігури трипільських богинь, реконструйовані й збільшені в десять разів (на повний зріст) Л. Смоляковою, а також височить 5-метрова біноклевидна культова посудина трипільців.

Нині зусиллями археологів Інституту археології НАН України й членами товариства реалізується проект з відкриття на околиці Ржищева на високому правому березі Дніпра скансена — міста-музею трипільців Аррати-Оріяни на базі історичних реконструкцій реальних одно-двоповерхових будинків IV тис. до н. е. з традиційною ужитковою й сакральною керамікою, печами тощо.

Проектом передбачено здійснити історичну реконструкцію чотирьох поселень (трипільської культури, епохи бронзи, селища слов'ян черняхівської культури та давньоруського селища). У поселеннях будуть відтворені ремесла, знаряддя праці, помешкання, традиції та побут минулих поколінь. Тут туристів знайомитимуть зі зразками давнього одягу, прикрас, зачісок і навіть татуювання, а також з обрядами наших пращурів. Поблизу відроджених давніх поселень розміститься науково-музейний центр з бібліотекою та конференц-залом. На базі комплексу передбачено створити міжнародний туристичний центр з готелем у трипільському стилі на 100 місць.

Анімаційну складову скансену першої землеробської культури над Дніпром забезпечуватимуть ентузіасти — шанувальники давньоукраїнської релігії. Ржищівська міська адміністрація вже прийняла рішення про виділення 6 га землі для створення "Трипільського містечка".

Історично-анімаційний комплекс "Трипільське містечко" має стати чільною ланкою діючого археолого-туристичного маршруту "Трипільське намисто Київщини (або Золотий вінок Київщини)": Київ — Трипілля — Ржищів — Канів — Переяслав-Хмельницький — Київ.

Багатою музейною спадщиною володіє Яготин — гетьманська резиденція К. Розумовського, що перейшла у спадок його онуці Варварі, одруженій з князем Рєпніним-Волконським. На запрошення княжни Варвари в маєтку Рєпніних подовгу гостювали Т. Шевченко, М. Гоголь Й інші видатні діячі української культури. Зараз у садибі князів Рєпніних відкрито Художній музей диво-квітів Катерини Вілокур — простої селянки без будь-якої художньої освіти, яка стала найпрославленішою у світі народною художницею України. Квіти К. Білокур нині прикрашають мистецькі колекції відомих художніх музеїв у понад двадцяти країнах світу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Туристичне краєзнавство» автора Петранівський В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначні музеї України“ на сторінці 10. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ

  • Особливості розвитку краєзнавства в Галичині

  • Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. —1939 р.)

  • Розвиток краєзнавства в Українській PCP у 1920—1940-х та повоєнних роках XX ст.

  • Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців

  • Розділ 2. ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО УКРАЇНИ: ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

  • Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства

  • Функції та методи дослідження національного краєзнавства

  • Джерела національного краєзнавства

  • Висновки

  • Розділ 3. ТУРИСТИЧНА КАРТОГРАФІЯ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗАСІБ ТУРИСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА

  • Сучасний стан туристичної картографії в Україні

  • Туристична карта: мета створення, вимоги, що ставляться до туристичної карти

  • Зміст легенди туристичної карти. Спеціальні умовні позначення та їх використання на туристичній карті

  • Знакування туристичних маршрутів на місцевості

  • Висновки

  • Розділ 4. ПРИРОДНІ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Потенціал природних краєзнавчо-туристичних ресурсів України

  • Історія заповідної справи в Україні та поняття про державний природно-заповідний фонд

  • Класифікація об'єктів природно-заповідного фонду України

  • Особливості природно-заповідного фонду Карпатського регіону

  • Висновки

  • Розділ 5. ФОРТЕЦІ, ЗАМКИ І МОНАСТИРІ ЯК КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ ОБ'ЄКТИ

  • Класифікація оборонних споруд. Законодавство України про охорону культурної спадщини

  • Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України

  • Використання замків і фортець у туризмі

  • Розділ 6. КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях

  • Класифікація курортів України

  • Географія населених пунктів України, віднесених до курортних

  • Висновки

  • Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЕЧЕР ДЛЯ ЦІЛЕЙ ТУРИЗМУ

  • Печери України як пам'ятки природи

  • Використання карстових печер для спелеотуризму, спелеотерапії та інших цілей

  • Розділ 8. МУЗЕЇ ЯК ОБ'ЄКТИ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Роль музеїв у розвитку суспільства

  • Класифікація музеїв України

  • Визначні музеї України
  • Львів — місто-музей і місто музеїв

  • Висновки