Визначні музеї України

Туристичне краєзнавство

у музеї розгорнуто експозиції: "Національно-визвольне повстання українських селян під проводом Івана Мухи (XVI ст.)" та "Богдан Хмельницький і Галичина".

Діє в обласному центрі Музей визвольних змагань Прикарпатського краю. У ньому представлені речі та документи, що охоплюють період від XI до XX ст. й висвітлюють події багатовікової визвольної боротьби українців Карпат і Прикарпаття за незалежність України від чужоземних поневолювачів. Левова частка експозиції музею представлена документами, що знайомлять з жахливими фактами розгулу сталінського терору й етноциду на Прикарпатті (меморіал "Дем'янів Лаз"), із славетними й драматичними сторінками боротьби Легіону українських Січових Стрільців, бійців УНР, ЗУНР, борців ОУН і УПА за незалежність держави у XX ст.

Музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені И. Кобринського у Коломиї — це один з найбільших і найпрославленіших етнографічних музеїв не лише України, а й Європи й цілого світу. Музей розміщено в історичній будівлі Українського Дому, збудованого у 1880 р. Колекція цього музею налічує близько 30 тис. оригінальних експонатів — пам'яток матеріальної культури автохтонів Гуцульщини і Покуття від доби Трипілля до сьогодення. Це дає змогу відвідувачам музею простежити культурну неперервність етнічного розвитку на землях Українських Карпат і Прикарпаття впродовж п'яти останніх тисячоліть і на власні очі переконатися у феноменальній сталості художньо-мистецьких традицій мешканців цього самобутнього терену.

Музей має 18 експозиційних залів, побудованих за хронологічно-етнографічним принципом. Окрасою експозиції виступають художні вироби майстрів Гуцульщини з металу та рогу, виготовлені різноманітною технікою: гравіруванням, інкрустацією, гарячим й холодним куванням, плетінням й жируванням. Гуцульська кузнь (наборні пояси, наприклад) чітко відповідає художнім прототипам епохи Хорватського союзу племен й Київської Русі. Чільне місце в експозиції також посідають гуцульські й покутські писанки. Єдиною у своєму роді є музейна колекція гуцульських сирних іграшок-оберегів з виразною давньослов'янсько-язичницькою символікою.

А найоригінальнішим музеєм України, по праву, визнано Коломийський музей "Писанка" (рис. 8.22). Він знаходиться в оригінальній будівлі у формі велетенської писанки (висота — 13 м). Саме на Гуцульщині й Покутті українське писанкарство сягнуло найвищого мистецького рівня й глибини філософського світовідображення. Тож експозиція музею "Писанка" знайомить з багатотисячолітньою історією писанкарства, з різноманітними техніками її розпису та розмаїттям орнаментальних мотивів української писанки.

Музей

Рис. 8.22. Музей "Писанка" у Коломиї

Ще один музей Івано-Франківщини, що одразу після свого заснування переріс у відомий центр освітньо-краєзнавчого паломництва мешканців заходу України, — це 1сторико-меморіальний музей Степана Бандери на його "малій батьківщині" в с. Старий Угринів Калуського району. Експозиція цього музею знайомить з життям і громадсько-політичною діяльністю найвідомішого провідника Організації Українських Націоналістів — Степана Бандери, ім'я якого на багато десятиліть стало знаковим для всіх українських борців за незалежність рідної землі у XX ст.

Серед "малих" краєзнавчих музеїв Івано-Франківщини назвемо ще музеї "Бойківщина" і "Берегиня".

Експозиція музею "Бойківщина", розташованого у Долині, знайомить з природою, історією, етнографією і культурою підкарпатської Бойківщини — однієї з найсамобутніших етнографічних земель України. А експозиція музею "Берегиня", розташованого у Бурштині, знайомить з етнографією та оригінальною народною культурою ще одного історико-географічного краю заходу України — Опіллям.

Багатий на, без перебільшення, унікальні музейні зібрання Закарпатський край. Серед найвідоміших музеїв "Срібної землі" назвемо:

Закарпатський краєзнавчий музей (Ужгород) працює з 1945 р. Зібрання музею нараховують близько 110 тис. експонатів, які знайомлять з самобутньою багатовіковою історією та культурою краю. У музеї діють такі відділи: народного мистецтва (має унікальну колекцію народних музичних інструментів), відділ духовної культури й історії релігії, відділ природи, етнографічний (колекція з двох тисяч народних вишивок), археологічний (найбільша в Україні колекція виробів доби бронзи, нумізматична колекція, арсенал вогнепальної зброї XIV — початку XX ст., старовинні манускрипти тощо).

Закарпатський музей народної архітектури та побуту (Ужгород) розташований поряд з краєзнавчим музеєм. Це колоритний скансен, що представляє собою ансамбль зразків народної дерев'яної архітектури та виробів народного ужиткового мистецтва населення краю. Тут налічується 7 садиб, 6 хат, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма, зрубані з дерева. Фонд музею налічує понад 14 тис. експонатів.

Оригінальною є "Ката-музей "Лемківська садиба"', розташована в межах етнографічної Лемківщини у с. Зарічево Перечинського району. Музей розповідає про життя і побут лемків — найзахіднішої етнографічної групи українського народу. Відведена під музей лемківська хата збудована в 1902 р. з букових колод. До комплексу забудови традиційної лемківської садиби входять: житлова частина (хижа, сіни і комора) та господарські прибудови (стодола, хлів і хлівець), що знаходяться під одним спільним дахом. Саме такий тип забудови характерний для горян-лемків. У музеї "Лемківська садиба" зібрані предмети побуту, які знайомлять з традиціями лемківського способу життя і ґаздування.

Подібним міні-музеєм є Кузнямузей "Гамора", розташована у Лисичево Іршавського району. Діюча донині кузня "Гамора" — це унікальний пам'ятник ковальського ремесла початку XIX ст. Оригінальність кузні полягає в тому, що для приведення в дію важких ковальських молотів під час виготовлення залізних виробів використовується сила падаючої води з Лисичанки. Для цього річку було перегороджено спеціальною греблею. Водовідвідним каналом струмінь річкової води спрямовується на лопасті коліс кузні, які приводять у рух ковальські молоти вагою до 125 кг.

Із ще одним традиційним закарпатським промислом знайомить Музей історії солекопалень у Солотвино Тячівського району. Музей розташований поряд із Солотвинськими солекопальнями (чи не найбільшими в Європі). Його експозиція знайомить із способами видобування солі від доби бронзи до наших днів, знаряддями праці шахтарів.

Вагомою науково-освітньою установою краю у 1990-ті рр. став Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах Карпатського біосферного заповідника. Музей знаходиться у Рахові. Експозиція музею складається з двох відділів: "Природа Карпат" та "Природокористування в Українських Карпатах".

У першому відділі гості біосферного заповідника мають можливість ознайомитися з походженням Карпат, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Окрасою відділу є дві діорами — "Карстова печера" та "Буковий ліс". Перша діорама у найменших деталях (Із сталактитами й сталагмітами) відтворює інтер'єр однієї з карстових печер Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. А діорама "Буковий ліс" репрезентує фрагмент незайманого букового пралісу на скелях Угольсько-Широколужанського масиву, де деревам 300—500 років, при цьому вони досягають велетенських розмірів.

Наступний відділ експозиції — "Природокористування в Українських Карпатах" — знайомить з історією освоєння людиною Карпатських гір від епохи палеоліту до сьогодення.

Доволі багата музеями Буковина — самобутній історико-етнографічний край у південно-східній околиці Українських Карпат. Тут, передусім, варто згадати головні музеї області:

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Туристичне краєзнавство» автора Петранівський В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначні музеї України“ на сторінці 12. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ

  • Особливості розвитку краєзнавства в Галичині

  • Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. —1939 р.)

  • Розвиток краєзнавства в Українській PCP у 1920—1940-х та повоєнних роках XX ст.

  • Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців

  • Розділ 2. ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО УКРАЇНИ: ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

  • Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства

  • Функції та методи дослідження національного краєзнавства

  • Джерела національного краєзнавства

  • Висновки

  • Розділ 3. ТУРИСТИЧНА КАРТОГРАФІЯ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗАСІБ ТУРИСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА

  • Сучасний стан туристичної картографії в Україні

  • Туристична карта: мета створення, вимоги, що ставляться до туристичної карти

  • Зміст легенди туристичної карти. Спеціальні умовні позначення та їх використання на туристичній карті

  • Знакування туристичних маршрутів на місцевості

  • Висновки

  • Розділ 4. ПРИРОДНІ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Потенціал природних краєзнавчо-туристичних ресурсів України

  • Історія заповідної справи в Україні та поняття про державний природно-заповідний фонд

  • Класифікація об'єктів природно-заповідного фонду України

  • Особливості природно-заповідного фонду Карпатського регіону

  • Висновки

  • Розділ 5. ФОРТЕЦІ, ЗАМКИ І МОНАСТИРІ ЯК КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ ОБ'ЄКТИ

  • Класифікація оборонних споруд. Законодавство України про охорону культурної спадщини

  • Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України

  • Використання замків і фортець у туризмі

  • Розділ 6. КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях

  • Класифікація курортів України

  • Географія населених пунктів України, віднесених до курортних

  • Висновки

  • Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЕЧЕР ДЛЯ ЦІЛЕЙ ТУРИЗМУ

  • Печери України як пам'ятки природи

  • Використання карстових печер для спелеотуризму, спелеотерапії та інших цілей

  • Розділ 8. МУЗЕЇ ЯК ОБ'ЄКТИ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Роль музеїв у розвитку суспільства

  • Класифікація музеїв України

  • Визначні музеї України
  • Львів — місто-музей і місто музеїв

  • Висновки