Державний історико-культурний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" створений у 1992 р. на площі 27 га. Під охороною заповідника перебувають пам'ятки, пов'язані з життям і творчою діяльністю Т. Г. Шевченка, зокрема могили батьків поета, хата дяка, садиба Бнгельгардта в с. Будище тощо. Ядром заповідника є Моринці, в якому народився Тарас Шевченко, та Кирилівка, в якому пройшли його дитячі літа. В обох селах створені меморіальні музеї.
Шевченківський національний заповідник "Тарасова гора" в Каневі створено на місці, де, згідно із заповітом, було поховано подвижника українського народу. Відтоді це місце — центр національно-патріотичного паломництва українців з усіх куточків нашої держави та інших країн світу. На вершині Тарасової гори відкрито Літературно-меморіальний музей Т. Шевченка, фонди якого нараховують 17 тис. експонатів.
Музей "Кобзаря" Т.Г.Шевченка в Черкасах — це єдиний у світі музей однієї книги. Відкрито його в 1989 р. у меморіальному будинку, в якому з 18 до 22 липня 1869 р. жив у родині Цибульських Т. Г. Шевченко. Тут можна побачити всі видання "Кобзаря" та ілюстрації до них, а також "Кобзарі" у перекладах на мови народів світу. Гордістю музею є раритетне перше видання "Кобзаря" в Петербурзі в 1840 р. У фондах музею зберігаються великі колекції шевченківських листівок, значків, медалей тощо, з яких періодично комплектуються тематичні виставки.
Національний історико-культурний заповідник "Чигирин" створений у 1989 р. на площі 1160 га. Під охороною заповідника перебувають пам'ятки історії і культури, пов'язані з національно-визвольною боротьбою українського народу в XVII ст., серед них — усипальниця Богдана Хмельницького в Іллінській церкві в Суботові, Богданова гора в Чигирині та урочище Холодний Яр, в якому знаходиться Мотронінський монастир (заснований у 1568 р.), Мотронінське городище скіфів-орачів та інші пам'ятки археології. У ХУЛІ ст. козацькі онуки, очолені М. Залізняком, освячували ножі в Холодному Яру для праведної боротьби за свою свободу проти покріпачення — цей народний рух увійшов в історію під назвою "Коліївщина" (ножі-колії, якими українці зазвичай колють свиней) й після ретельних досліджень творчо відображений Т. Шевченком у поезіях "Холодний Яр" та "Гайдамаки". У 1992 р. в Холодному Яру встановлено меморіальний знак УНР на місці головного штабу армії Української Народної Республіки. У складі заповідника відкрито музей Б. Хмельницького в Чигирині та три краєзнавчі музеї.
Тальнівський музей історії хліборобства знайомить з семитисячолітньою історією розвитку землеробської цивілізації у Середньому Подніпров'ї. На околицях м. Тальне археологами виявлене гігантське поселення найдавніших хліборобів трипільської культури IV тис. до н. е. Пам'ятки цієї землеробської цивілізації, що передувала єгипетській державі фараонів, експонуються у виставкових залах музею (можливо, колись таки знайдуться інвестори, щоб відродити це унікальне трипільське протомісто у формі археологічно-анімаційного скансена). Також археологами в околицях міста досліджено її доісторичних курганів, облямованих ритуальними колами з валунів, у яких поховані привідці племен індоарійської спільноти бронзової епохи (II тис. до н. е.), поселення скіфів-орачів і ранньослов'янських землеробів. Ці знахідки також поповнили експозицію музею історії хліборобства на українських землях.
Державний історико-культурний заповідник "Трахтемирів" у Григорівці створений у 1994 р. на площі 4582 га. Під охороною заповідника перебувають унікальні пам'ятки археології, історії та природи. Серед них: укріплене Трахтемирівське городище праслов'ян (скіфів-орачів), залишки храмів літописного Зарубського монастиря, багатошарове поселення на горі Городки, козацький цвинтар у Трахтемирові, пам'ятки природи — Канівські дислокації, заповідні урочища, Рожена криниця.
Корсунь-Шевченківський історико-культурний заповідник створений у 1994 р. на площі 109 га. Під охороною заповідника перебувають пам'ятки історії, культури та природи державного значення, серед них — палацовий комплекс князів Лопухіних (палац, брама-вежа, Швейцарський будинок, Корсунський парк). У складі заповідника діють 5 музеїв, у тому числі літературно-меморіальний музей І. С. Нечуя-Левицького.
Черкаський художній музей відкритий у 1992 р. Основу його експозиції склали експропрійовані більшовиками приватні колекції графа Бобринського та князів Лопухіних і Білокопитових. Експозицію поділено на два відділи: декоративно-прикладного й образотворчого мистецтва.
У першому відділі представлені шедеври стародавньої української вишивки, виконаної різноманітними способами (хрестиком, гладдю, вирізанням тощо), вишивання й гаптування. Не менш вражає мистецьке розмаїття української кераміки, виготовленої народними гончарами краю. Шедеври народної орнаменталістики й декоративного розпису, зібрані в Черкаському художньому музеї, справді вражають розмаїттям барв, сюжетів і композиційних рішень.
У другому відділі експозиції представлений український іконопис XVII—XIX ст., пейзажі XVIII ст. італійського художника Джузеппе Дзаіса, портретний живопис XVIII — початку XX ст. з приватних збірок українських колекціонерів добільшовицького періоду, понад 100 картин, фресок і замальовок черкаської художниці О. Т. Павленко, колекція графіки й картин інших майстрів пензля сучасності (Д. Г. Нарбута, В. І. Клименко, П. Д. Козина, 1.1. Бондаря, В. Ф. Никанорова, В. А. Афоніна, В. В. Полтавця тощо).
Серед музеїв Кіровоградщини зупинимося на описі Державного музею-заповідника І. К. Тобілевіча "Хутір Надія", включеного у національну мережу туристичних маршрутів Україною.
"Хутір Надія" — оселя українського драматурга зі світовим ім'ям Івана Тобілевича (псевдонім — Карпенко-Карий). Хутір названо на честь його дружини — Надії Тарковської. Тут драматург створив 11 п'єс. Свого часу на хуторі подовгу гостювали корифеї українського театру М. Садовський, П. Саксаганський, М. Садовська-Барилотті й ін. До наших днів збереглися Батькова хата і Стара чумацька криниця.
У 1970 р., під час святкування 125-річчя з дня народження І. Тобілевича, у "Хуторі Надія" започатковано щорічний фестиваль театрального мистецтва "Вересневі самоцвіти", що з 1990 р. набув статусу Всеукраїнського.
Багатющою музейною спадщиною хизується Поділля — край збіжжя, молока й меду, за панування в якому століттями точилися криваві війни подолян зі скіфами, сарматами, готами, булгарами, хозарами, печенігами, половцями, татарами, литвинами, волохами, поляками, турками й росіянами.
Серед кращих музеїв Вінничини згадаємо: Вінницький обласний краєзнавчий, Вінницький обласний художній, Могилів-Подільський краєзнавчий, Тиврівський краєзнавчий, Барський народний історико-краєзнавчий, Бершадський краєзнавчий, Піщанський краєзнавчий, Тульчинський краєзнавчий, Літинський краєзнавчий, Оратівський краєзнавчий, Ободівський краєзнавчий, Музей гончарного мистецтва братів Герасименків (Гайсинський район, Новоселівка), Державний музей фольклориста-етнографа Г. Т. Танцюри (Гайсин), Вінницький національний музей-садибу М. Пирогова, Вінницький літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського тощо.
Вінницький обласний краєзнавчий музей знаходиться у найдавнішому архітектурно-оборонному ансамблі міста, що має назву "Мури" — колишньому єзуїтському колегіумі XVII ст., обнесеному високим муром з баштами та бійницями. Тут зібрано безліч унікальних археологічних пам'яток від епохи появи людини на терені Поділля й виникнення тут першої ранньоземлеробської Буго-Дністровської культури V тис. до н. е. до подій Другої світової війни й новітньої історії краю. Експозиційними "перлинами" є багатюща колекція скульптури, розписової орнаменталістики, сакральної й ужиткової кераміки Трипільської культури IV тис. до н. е., розкішна колекція індоорійських (XIV—IX ст. до н. е.) і сарматських (І ст.) золотих прикрас з бурштином та іншими коштовними каменями, скарби монет XVI—XVII ст., колекція мінералів доктора мінералогічних наук А. І. Проскурка. У музеї відтворено інтер'єр селянської хати й зібрано зразки традиційного одягу подолян XIX ст. Раритетні документи середньовіччя й козацької доби зберігаються тут таки у фондах обласного архіву.
Вінницький обласний художній музей також розташований на території архітектурного комплексу "Мури" XVII ст. Музей засновано в 1919 р. Основу експозиції склала багатюща колекція художніх цінностей з Немирівського палацу княгині М. Г. Щербатової (з роду Потоцьких), зокрема, полотна художників Західної й Центральної Європи XVII—XIX ст. Нині його фонди нараховують 7315 експонатів ХУП—XX ст.
У картинній галереї музею експонуються твори художників: Т. Ромбоутса, Ф. Воувермана, Е. Бертьє, М. Баччіареллі, Ж. Лампі Старшого, Р. Шустера, Б. Роде, А. Шрейєра, Л. Майє, О. Фроммеля, О. Росліна, М. Квадаля, Г. Кюгельгена, Я. Мізевича, І. Ясинського, П. Стахевича, В. Смоковського, Л. Горовиця, Ю. Сімлера, Т. Гольпайна, І. Рєпіна, В. Полєнова, К. Брюллова, К. Савицького, І. Козакова, І. Світлицького, Є. Буковецького, А. Кайгородова, П. Нілуса, О. Новаківського, В, Орловського, А. Маневича, Г. Головкова та інших митців. Вагому частину збірки музею складає колекція графіки XVIII—XX ст.
Окрасою Вінницького художнього музею є унікальна колекція італійської майоліки XVII ст., вироби порцелянових заводів Західної Європи, України та Росії XVII—XX ст., скульптура, старовинні меблі, багата колекція народного декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, ткацтво, кераміка, писанка, витинанка, різьбярство, розпис), станковий народний живопис, народна ікона.
Літинський краєзнавчий музей імені У. Я. Кармалюка знаходиться в одній з будівель колишньої Літинської тюрми-фор-теці — пам'ятки історії XVIII—XIX ст. Свого часу тут неодноразово перебував в ув'язненні народний герой Устим Кармалюк. Експозиція музею знайомить зі знаряддями праці трипільців та слов'ян, трагедією голодомору 1932—1933 pp., діє постійна виставка "Устим Кармалюк — життя та подвиг".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Туристичне краєзнавство» автора Петранівський В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Визначні музеї України“ на сторінці 5. Приємного читання.
