Варто відбудувати найдовшу південно-східну стіну і три її башти та провести реставрацію існуючих укріплень — і в Сидорові постане цілісний замковий ансамбль, унікальний серед фортифікацій Поділля з огляду на свій архітектурно-планувальний характер (гострокутна крейсероподібна споруда).
Сидорівський замок стоїть біля ніш "Подільські Товтри" на півдорозі між Сатанівським замком і заповідними урочищами Медоборів та замком у Скалі-Подільській. Найдоречнішим видається передати цю атракційну твердину для упорядкування й охорони національній Федерації історичного фехтування і реконструкції.
Кудринецький замок стоїть на високій кручі (гора Стрілка) над Збручем всього за 22 км від Кам'янця. Поблизу села збереглися залишки Троянового валу антської держави (ІП—V ст.) й давньоруського городища X—XIII ст.
Кам'яний замок у Кудринцях побудовано з тесаних блоків пісковику у 1615 р. Належав він роду Гербуртів. Твердиня контролювала ділянку сумнозвісного татарського Волоського шляху, яким професійні загони людоловів шастали рейдами у Галичину мало не щороку. У 1648 р. замок здобули місцеві селяни й козаки М. Кривоноса. Турки плюндрували укріплення у 1672 р. та 1694 р. На початку XVIII ст. нові господарі Гуменецькі відбудували замок й оселилися в ньому. І лише з середини XIX ст. твердиня залишилася без власника, а місцеві селяни почали хутенько розбирати її на будівельні матеріали.
Кудринецький замок зберігся порівняно добре й має доволі атракційний вигляд. У плані це неправильний чотирикутник розмірами 25 х 70 м. Височіють три монументального типу наріжні башти з трьома ярусами бійниць, пристосованих для ведення перехресного й флангового вогню, та три з чотирьох замкових стін (південна, західна і північна, товщиною 1,5 м). Найбільш неприступною є східна стіна, захищена обривистим схилом гори та Збручем у її підніжжі. З Південної п'ятигранної башти у долину Збруча прокладено склепінчатий підземний хід, пізніше закладений камінням. Неглибока западина біля іншої шестигранної башти вказує на місце, де колись була криниця. Гірше за інші збереглася В'їзна, або надбрамна башта, однак і її реконструкція не складає труднощів.
З замкових башт відкривається мальовничий краєвид розлогих пшеничних ланів горбистого Поділля і каньйоноподібної долини Збруча з урвищами й лісистими кручами, розчленованими глибокими яругами.
Стан збереженості архітектурного ансамблю пам'ятки та її сусідство з НПП "Подільські Товтри" і Кам'янцем-Подільським (22 км) дає підстави для високої експертної оцінки комерційної перспективності проекту повної відбудови замку й організації на його території ресторанно-готельного й туристично-анімаційного комплексу. Кудринецький замок має всі передумови, щоб увійти в якості атракції й нічліжної бази у комерційний кількаденний кінно-туристичний маршрут замками Призбруччя від Сатанова, лісистих урочищ і слов'янських святилищ Медоборів до "Окопів Святої Трійці", Кам'янця-Подільського й Хотина.
Легендарний об'єкт масового польського культурно-туристичного паломництва лежить у крайньому південно-східному закутку Тернопільської області. Це — бастіонний форт "Окопи Святої Трійці" поряд з с. Окопи (навпроти задністровського с. Атаки).
"Окопи Святої Трійці" (повна польська назва "Окопи Гори Святої Трійці, блокада Кам'янця") закладені у стратегічно ключовій точці південно-східної оборонної лінії Речі Посполитої на вузькому крутосхилому мисі, утвореному в місці впадіння Збруча у Дністер. Твердиня знаходиться за 3 км від Жванецького замку, за 5 км від Хотинської й 20 км від Кам'янець-Подільської фортець (звідси також 12 км до легендарної печери Атлантида НІШ "Подільські Товтри" та недалеко до заповідних урочищ-стінок 70—110-метрового каньйону Дністра).
Середньовічні Окопи постали не на порожньому місці. Унікальність цієї місцини у воєнно-стратегічному плані зумовила її ратне освоєння з дописемних часів. Археологами виявлено тут залишки антського (III—Уст.), тиверського (VI—IX ст.) й давньоруського (X—XIII ст.) дерев'яних укріплень.
Творцями твердині "Окопи Святої Трійці" є видатні полководці Речі Посполитої — коронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський (він будував форт своїм коштом, не сподіваючись на допомогу польського сейму) та воєвода київський Марцін Коптський. Його з березня по жовтень 1692 р. зводила вся польська армія.
Форт одразу став прикордонним опорним вузлом польської оборони від турецької агресії, він контролював прилеглий брід через Дністер та дороги, що вели до Кам'янця-Подільського — центру османських володінь (пашалика) на Поділлі. У ньому базувалися війська, які не дозволяли постачати їжу та боєприпаси туркам в оточеному Кам'янці і винищували турецькі загони, що вирушали з фортець Кам'янця і Хотина.
З бастіонів Окопів праворуч було видно стіни та мінарети Хотинської фортеці, ліворуч — Жванецький замок. Через Жванець лежав шлях із османської Бессарабії в Кам'янець. Отож воїнові з висоти башти відкривався краєвид з двома фортецями, двома переправами через Дністер та стародавній шлях, яким вряди-годи рухалися турецькі транспорти.
Польська блокада турків у Кам'янецькій твердині тривала декілька років. Весь цей час не припинялися бойові зіткнення, безстрашні вилазки на протилежний берег Дністра й захоплення багатих турецьких транспортів на півдорозі між Хотином і Кам'янцем. Це страшенно гнівило подільських намісників султана Галіль-паші, а після його смерті — Кахріман-пашу, однак османські чільники нічого не могли вдіяти — Окопи були блискуче захищені самою природою, численною артилерією й армією коронного гетьмана. І розтрощити їх вдалося хіба б потугою цілої султанської армії.
Згідно з Карловицьким мирним трактатом 1699 р., турецький гарнізон залишив Кам'янець і повернув полякам Поділля. Відтак, Окопи втратили своє оборонне значення, лише в 1711 р., коли турецька та шведська армії на чолі з Карлом XII загрожували напасти на Польщу з боку Волощини (сучасної Молдови), Кам'янець і Окопи почали спішно готуватись до оборони й зміцнили мури. У 1769 р. в Окопах засіли польські конфедерати. На допомогу королю прийшли російські війська, які взяли форт штурмом. Унаслідок цих воєнних дій мури були дуже пошкоджені. Після переходу під юрисдикцію Австро-Угорщини частину валів Окопів у 1772 р. було розібрано.
Форт досі справляє атракційне враження. Збереглися дві прямокутні двоярусні надбрамні башти (Кам'янецька та
Львівська) з гарматними бійницями на другому ярусі, напівзруйнована дозорна вежа над Збручем та система земляних бастіонів поблизу брам. Відстань між брамами складає 480 м. Довжина Кам'янецької брами становить 12,3 м, ширина — 8,0 м, довжина Львівської — 10,4 м, ширина — 8,5 м. Висота обох брам сягає 7,5 м.
Збереженістю надбрамні укріплення форту завдячують реставраційним роботам 1905 р., проведеним Польським товариством шанувальників старожитностей. Неабиякий інтерес сучасних польських туристів до форту спонукає до пошуків поважного польського інвестора, зацікавленого в цілковитому музейно-анімаційному відродженні цього фортифікаційного комплексу — місця слави легендарного польського лицарства.
Цей проект комерційно вигідний. Відбудувати казарми, переобладнавши їх під туристичний готель та польовий армійський табір для дитячо-юнацьких скаутських тургруп не вимагає особливих коштів. Проте переваги очевидні, адже Окопи — це ідеальний відправний пункт для організації пішохідних і кінних екскурсій у Кам'янецьку й Хотинську твердині, до руїн замку Лянцкорунських у Жванці, до 70—100-метрових стінок каньйону Дністра, у печеру Атлантида та вгору вздовж Збруча до легендарних прикордонних польських замків у Кудринцях і Скалі-Подільській.
Поряд із Тернопільщиною сусідня Хмельниччина також відзначається багатством пам'яток оборонного зодчества у населеннях пунктах Ізяслав, Полонне, Ямпіль, Старокостянтинів, Сатанів, Сутківці, Зіньків, Чорнокозинці, Рихта, Панівці, Жванець тощо. І серед них є два об'єкта, визнані "перлини" замкового туризму, які входять у десятку кращих і найвідвідуваніших замків України, а саме Кам'янецька і Меджибізька фортеці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Туристичне краєзнавство» автора Петранівський В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України“ на сторінці 13. Приємного читання.
