Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України

Туристичне краєзнавство

Нове піднесення відбулось на початку XVII ст. Відроджувалась економіка, у 1631 р. був перебудований і реконструйований теребовлянський замок. Жителі Теребовлі взяли активну участь у подіях національно-визвольної війни і навіть створили окремий полк, який взяв активну участь у бойових діях. У березні 1649 р. теребовлянське ополчення було розбите коронною армією.

Однак, найважчі часи для Теребовлі припали на кінець XVII ст. У 1675 р. турецька армія зруйнувала місто і протягом тижня тримала в облозі замок (взяти його турки не зуміли).

У 1688 р. місто зазнало нового руйнівного нападу турків. Цього разу замок був зруйнований і більше вже не відбудовувався.

Зараз на високій горі над містом залишилися лише атракційні руїни Теребовлянського замку, збудованого на місці давньоруського городища. Збереглися Масивні (товщиною до 4—5 м) фрагменти фортечних мурів та три кутові башти. Башти і стіни мають внутрішні дерев'яні бойові галереї та ряди бійниць. Дворище замку доволі велике за розміром — 120 х 60 м.

Пожвавлення туристичного інтересу до замку можливе за умови здійснення часткових реставрацій архітектурних елементів давньоруської фортеці та середньовічного замку й організації у столиці Теребовлянського князівства історичного музею з окремими відкритими павільйонами та можливістю екскурсійного огляду підземель й підйому на оглядові майданчики башт.

Під Замковою горою у XVI ст. стояв Підгорянський монастир Василіян. Однак, численні татарсько-турецькі навали залишили від нього лише руїни — збереглися тільки дві наріжні башти з бійницями та фундаменти; стін і внутрішніх споруд.

Ще однією цікавою фортифікаційною пам'яткою Теребовлі е споруда колишнього монастиря Кармелітів, в якій зараз знаходиться духовна семінарія Української Православної Церкви. Монастир, збудований упродовж 1617—-1639 рр., захищають високі оборонні стіни з чотирма кутовими п'ятикутними баштами" дві з яких знаходяться над Гнізною, із рядами бійниць для гармат і мушкетів.. Ця міні-фортеця в умовах безперервних татарських навал і підпалів міста виконувала роль сховища для покатоличеної частини населення прилеглих кварталів і, за переказами, сполучалася підземними ходами із замком та непролазними заплавними мочарями поза містом (на випадок евакуації). Монастирський костел відзначається пишністю архітектурного оздоблення у стилях ренесансу їй бароко.

Оборонний характер у Теребовлі) має також церква Св. Миколая (XVI ст.), укріплена товстими стінами з рядом бійниць попід дахом.?

За 18 км від князівської еребовлі у Микулинцях над Серетом височіє ще одна пам'ятка оборонного зодчества — Микулинецький замок XVI—XVII ст. (точніше, його руїни) (рис. 5.16).

Багате ремісниче поселення Микулинці вперше згадується у 1096 р. на сторінках "Поучення дітям" Володимира Мономаха.

Микулинецький замок

Рис. 5.15. Микулинецький замок

У XI ст. містечко входило в Теребовлянське князівство, у ХП ст. — в Галицьке, з 1199 р.( (-^.у склад Галицько-Волинської держави. Після монголо-татарської навали хана Батия й численних (мало не щорічних) набігів татарських людоловів у XIV—XVI ст. поселення виродилося у невелике село.

Однак, у 1550 р. його власниця рішуче взялася за будівництво тут мурованого замку дляхисту підданих від татарського розбою. Під захистом твердині життя пожвавішало, і вже в 1595 р. для Микулинців вдалося виклопотати статус міста з магдебурзьким правоміІ1 дозволом тричі на рік організовувати ярмарки.

Микулинецький замок належав князям Конєцпольським і Зборовським. Він витримав десятки облог, кілька разів руйнувався. Зокрема, після запеклої півмісячної облоги невеличка Микулинецька твердиня у 1672 р. впала під натиском багатотисячної турецької армади султана-завойовника Магомета IV. Озвірілий від такого впертого опору султан повелів вбити всіх чоловіків міста, а жінок та дітей забрати в ясир. На початку ХУІП ст. Микулинецький замок відбудовують його нові господарі Сенявські, Любомирські, а а другої половини XVIII ст. — вельможний магнатський рід Потоцьких. У 1815 р. його купує австрійський барон Кнопка й організовує у ньому суконну фабрику.

До нашого часу збереглося близько половини замкових фортифікацій: дві наріжні башти з ярусами бійниць і ділянки стін між ними. Сучасна дослідниця пам'ятки І. Пустиннікова з тривогою зазначає, що нині територію Микулинецького замку перетворено на сміттєзвалище і вія "помирає на очах". І це при тому, що замку якнайкраще пасує стати торговим брендом популярного на Тернопільщині пива. Місцева пивоварня цілком могла б спрямувати частину своїх обігових коштів, спеціально звільнених державою від оподаткування, на архітектурно-естетичне впорядкування замкової території й виступати спонсором організації у стінах замку фестивальних акцій.

Поряд із замком у старому парку XIX ст. знаходиться палац Людвіги Потоцької, збудований у 1760-х рр. у стилі класицизму. Дослідження місцевих сірчаних джерел спонукало австрійського барона Кнопку відкрити тут у 1815 р. аристократичну бальнеооздоровницю. Відтоді курортний статус палацу не змінювався, і нині в його головному корпусі й бічних флігелях діє Тернопільська обласна бальнеологічна лікарня (профіль — шлунково-кишкові захворювання, порушення обміну речовин).

Бережанський замок — осередок Державного історико-архітектурного заповідника. Він на всю Європу прославився завдяки тому, що впродовж двох століть цю твердиню не могла взяти жодна армія.

Перша письмова згадка про Бережани датується 1376 р. Розквіт поселення припав на буремне XVI ст., коли польський король Сигизмунд І подарував у 1530 р. це жваве поселення князеві Миколі Сенявському й надав йому статус міста з магдебурзьким правом.

М. Сенявський, найнявши італійських інженерів, упродовж 1534—1654 рр. зводить у Бережанах на острові посеред Золотої Липи справжній замок за канонами передової європейської воєнної інженерії (за новоголландською системою, розробленою Г. де Бопланом), а в його дворі — розкішний бароковий князівський палац та не менш розкішний фортечний костел-усипальницю Святої Трійці у стилі готики й ренесансу (у ньому було поховано майже всіх представників княжої династії, у тому числі княгиню Анну Сенявську, надгробок якої зберігся і нині в окрасою музейної експозиції в Олеському замку на Львівщині). У палаці Сенявськими було зібрано багату колекцію творів європейського мистецтва, яку перед Першою світовою війною вивезли до Кракова. У другій половині XVI—XVII ст. замок кілька разів добудовувався і модернізувався, змінюючись від суто оборонної споруди до оборонно-житлового (палацового) комплексу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Туристичне краєзнавство» автора Петранівський В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України“ на сторінці 10. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ КРАЄЗНАВСТВА В УКРАЇНІ

  • Особливості розвитку краєзнавства в Галичині

  • Історія розбудови карпатської туристичної інфраструктури (друга половина XIX ст. —1939 р.)

  • Розвиток краєзнавства в Українській PCP у 1920—1940-х та повоєнних роках XX ст.

  • Утворення та діяльність Всеукраїнської спілки краєзнавців

  • Розділ 2. ТУРИСТИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО УКРАЇНИ: ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

  • Об'єкт і предмет туристичного краєзнавства

  • Функції та методи дослідження національного краєзнавства

  • Джерела національного краєзнавства

  • Висновки

  • Розділ 3. ТУРИСТИЧНА КАРТОГРАФІЯ ЯК ОСНОВНИЙ МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ЗАСІБ ТУРИСТИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА

  • Сучасний стан туристичної картографії в Україні

  • Туристична карта: мета створення, вимоги, що ставляться до туристичної карти

  • Зміст легенди туристичної карти. Спеціальні умовні позначення та їх використання на туристичній карті

  • Знакування туристичних маршрутів на місцевості

  • Висновки

  • Розділ 4. ПРИРОДНІ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Потенціал природних краєзнавчо-туристичних ресурсів України

  • Історія заповідної справи в Україні та поняття про державний природно-заповідний фонд

  • Класифікація об'єктів природно-заповідного фонду України

  • Особливості природно-заповідного фонду Карпатського регіону

  • Висновки

  • Розділ 5. ФОРТЕЦІ, ЗАМКИ І МОНАСТИРІ ЯК КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНІ ОБ'ЄКТИ

  • Класифікація оборонних споруд. Законодавство України про охорону культурної спадщини

  • Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України
  • Використання замків і фортець у туризмі

  • Розділ 6. КУРОРТНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

  • Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях

  • Класифікація курортів України

  • Географія населених пунктів України, віднесених до курортних

  • Висновки

  • Розділ 7. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ПЕЧЕР ДЛЯ ЦІЛЕЙ ТУРИЗМУ

  • Печери України як пам'ятки природи

  • Використання карстових печер для спелеотуризму, спелеотерапії та інших цілей

  • Розділ 8. МУЗЕЇ ЯК ОБ'ЄКТИ КРАЄЗНАВЧО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Роль музеїв у розвитку суспільства

  • Класифікація музеїв України

  • Визначні музеї України

  • Львів — місто-музей і місто музеїв

  • Висновки