Бережанський замок і палац були сильно пошкодженими під час артобстрілів Першої світової війни і з тієї пори не відновлювалися. Однак, він і досі вражає своєю величчю. Товщина фрагментів південно-західної стіни сягає 6 м, такі ж величезні розміри мають кутові башти п'ятикутної у плані твердині. Башти мають складну систему бійниць з двома-трьома схрещеними ходами, що давало змогу вести прицільний обстріл під різними кутами.
Нині доцільно (і комерційно доволі перспективно) інвестувати кошти у повну відбудову ренесансного палацово-замкового комплексу Бережан як еталонного середньовічного князівського замку-резиденції. Відроджений комплекс зможе надавати нічліжні, гастрономічні, експозиційно-екскурсійні й анімаційно-туристичні послуги, а головне — стане справжньою туристичною окрасою Поділля.
Збаразький замок — це могутня прикордонна фортифікаційна споруда, яка згадується у польських хроніках з середини XV ст. Перша літописна згадка про Збараж на Гнізні міститься в "Повісті врем'янних літ" під 1211 р. Будівництво кам'яного замку на горі серед непрохідних боліт у 1626—1631 рр. здійснили князі — брати Христофор та Юрій Збаразькі. Проект розробив італійський архітектор В. Скамоцці, керував будівництвом палацу в ренесансному стилі та бастіонів за новоголландською системою укріплень архітектор Ван Пеен. Після смерті Ю. Збаразького замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, які продовжили роботи з укріплення оборонних споруд та упорядкування палацу. У 1649 р. при облозі військом Б. Хмельницького під Збаразьким замком загинув козацький полковник Н. Морозенко, про якого складено багато легенд і пісень. У 1707 р. у Збаразькому замку побували український гетьман І. Мазепа та російський цар Петро І. Вони, оглянувши укріплення замку, дали високу оцінку його оборонним спорудам.
Урядовою постановою територію Збаразького замку оголошено Державним історико-архітектурним заповідником. Відновлений князівський палац відкрив свої двері перед туристами. Ведуться реставраційні роботи з відродження замку. Із славетними сторінками історії замку знайомить експозиція місцевого історико-краєзнавчого музею.
Ще однією пам'яткою фортифікаційного зодчества міста є середньовічний монастир Бернардинів, зведений у стрілі бароко в 1627 р., збереглися його в'їзна башта з брамою, чернечий костел та келії.
Скала-Фїодільська — середньовічна прикордонна твердиня Речі Посполитої, закладена над Збручем усього за 40 км від Кам'янця-Подільського - центру Подільської округи Османської імперії.
Давня назва замку й поселення при ньому — Скала над Збручем. Відоме з часів Київської Русі. Вже тоді тут був оборонний давньоруський дерев'яно-земляний замок, дуже понищений татарами. Князі Коріатовичі, які з 1331 р. осіли на Поділлі після приєднання Його до Великого князівства литовського, відбудували замок у Скалі в 1360—1370-х рр. ,У 1395 р. литовський князь Вітовт Великий відібрав у володаря Подільської України Федора Коріатовича ряд міст, у тому числі й Скалу. Відповідно, подоляни масово потягнулися за своїм православним князем аж у Закарпаття, де й осіли в Мукачівському замку й підзамчі. А замов у Скалі невдовзі відійшов до польської корони.
У 1515 р. польський король Сигизмунд подарував замок Кам'янецькому старості Станіславу Лянцкоронському. Але вже в 1516 р. під час однієї з численних татарських навал місто і замок були спалені дощенту. Його відбудовували, але татари ще кілька раз плюндрували твердиню, а напад 1538 р. остаточно її понищив.
Якісно нова перебудова фортеці у Скалі розпочалася в середині XVI ст. і здійснювалася за модерною новоголландською системою замку бастіонного типу 3 потужним артилерійським озброєнням. Замок був захищений скелями та річкою з трьох боків і лише з півдня був доступним. З цього боку викопали глибокий рів, запустили в нього води Збруча, звели кам'яні стіни, В'їзну башту з підйомним мостом та монолітну Порохову башту.
У 1620 р. Скалі довелось витримати облогу турецької армії, яка розгромила перед тим польське військо на Цецорі. І хоча фортеця була сильно пошкоджена попередньою облогою, волохів, захопити її туркам не вдалося. А от в 1648 р. козацькі війська Б. Хмельницького таки здобули твердиню і вигнали звідти польський гарнізон. Значних руйнувань замок зазнав у 1657 р." коли ним володів трансильванський князь Д'єрдь ІІ Ракоці. А після захоплення у 1672 р. турками Поділля замок у Скалі остаточно занепав і вже не відбудовувався.
У середині XVIII ст. староста Скали Адам Тарло здійснив ремонт оборонних мурів та башти замку, реставрував, палац, але після нищівної пожежі 1765 р. замок остаточно покинули.
Зараз над кручею Збруча відносно непогано збереглися оборонні стіни, що сходяться на краю виступу під гострим кутом, В'їзна башта та монументальна чотириярусна Порохова башта. Всередині замкового дворища є "кістяк" первісно розкішного палацу з гарним кам'яним орнаментом навколо вікон та дверей.
Замок Скали-Подільської необхідно повністю відбудувати, розмістивши в одній частині палацу музейну експозицію, а в іншій — туристичний готель. Слід відновити периметр внутрішніх дерев'яних бойових галерей, замкові підземелля, розставити на баштах гармати й обладнати оглядові майданчики. Реалізація цього проекту дасть змогу одразу залучити замок у Скалі в комерційний масовий туристичний маршрут на рівні із сусідніми фортецями в Кам'янці-Подільському районі. г. ,,.п,
Наявність туристичного готелю дасть змогу для організації із замку кінних турів понад кручами Збруча у заповідні Медобори до карстових озер, рифових скель, товтрової печери Перлина, джерела медрбірської води, до місця знаходження Збруцького ідола та в культовий, язичницький центр подільських племен IX—Хет., що складається з трьох городищ-святилищ на трьох горах-товтрах Богит, Грвда, і Звенигород, а також — тури у Дністровський каньйон, у Кам'янець-Подільський, до королівських укріплень "Окопи Святої Трійці", до лабіринтової печери Атлантида та низки інших гіпсових печер Борщівського району (Млинки, Озерна тощо).
Скалатськийзамок — ще одна прикордонна твердиня -"скала" Речі Посполитої на підступах до Збруча. Невдовзі після того, як у 1600 р. містечко отримало магдебурзьке право, для його захисту в 1630 р. польский мечник Кшиштоф Віхровський побудував невеликий замок. Численні татарсько-турецькі облоги завдали фортеці сильних руйнувань. Відбудовували замок у кінці XVII ст. Ян Фірлей та в кінці XIX ст. архітектор Т. Талевський, після чого його башти під гострими черепичними дахами набули неоготичного вигляду.
Зараз чотири наріжні башти Скалатського замку збереглися в доволі непоганому стані (завдяки консерваційним роботам 1960-х рр.). Башти п'ятикутні, чотириярусні з рядами гарматних і мушкетних бійниць, мають вельми атракційний масивний готичний вигляд.
Доцільно акумулювати кошти для продовження відбудови цієї атракційної пам'ятки, розташованої в самому центрі міста біля автовокзалу. Для цього необхідно поглибити існуючий рів, який по периметру оточував міські стіни, повищити ці стіни, відновити в'їзну браму та розчистити територію прямокутного двору для організації в ньому невеликого польсько-козацького скансену із демонстрацією зразків середньовічної артилерії, осадних механізмів, похідної козацької кузні тощо. Музейну експозицію дуже доречно розгорнути в усіх чотирьох готичних баштах замку. Вхідна плата за екскурсійне відвідування замку самодіяльними автотуристами й організованими тургрупами з Тернополя, Львова, Сатанівського курорту і Кам'янця-Подільського цілком здатна перекривати видатки на підтримання його обслуговуючої інфраструктури.
Бучацький замок — родове гніздо українських феодалів Бучацьких (згодом полонізувалися), розбудоване на високому скелястому мисі над Стрипою на місці укріплень дерев'яного давньоруського граду. Перша згадка про замок відноситься ще до 1879 р. За твердженнями археологів, північна стіна замку, вимурована з блоків червоного пісковику, датована саме XIV ст.
Твердиня витримала десятки татарських і турецьких облог, неодноразово руйнувалася, але завжди потім відбудовувалася, слугуючи резиденцією воєвод руських, у тому числі останнього з роду — Якова Бучацького, згодом — польських магнатів Творковських-Бучацьких, які успадкували не лише твердиню, а й славне прізвище. Після шлюбу кам'янецького каштеляна Анджея Потоцького з Катериною Бучацькою замок на початку XVII ст. перейшов до роду Потоцьких. Дружина С. Потоцького
Марія Могилянка в 1630-ті рр. суттєво укріпила замок, перебудувавши його за новоголландською системою на бастіонну артилерійську твердиню. У 1672 р. ця твердиня зуміла витримати облогу багатотисячної турецької армади султана-завойовника Магомета IV. Але в 1676 р. турки таки зруйнували цю фортецю. Однак Ян Потоцький до 1684 р. повністю її відновив. І лише з XVIII ст. напівзруйнований замок втрачає своє оборонне значення й покидається власниками, приходячи в запустіння. Його потужні оборонні мури у XIX ст. розбирають і продають як будівельний матеріал.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Туристичне краєзнавство» автора Петранівський В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика видатних пам'яток фортифікаційного зодчества України“ на сторінці 11. Приємного читання.
