• 1) витрати перед подорожжю. У місці свого проживання туристи купують різні речі, необхідні для подорожі (турпутівки, квитки для переїзду, страховки та ін.). Витрати перед поїздкою включають передоплату послуг, які будуть надаватися і споживатися під час майбутньої поїздки. Якщо туристи користуються послугами національного туроператора, то більше коштів залишається в країні проживання і менше туристу необхідно буде витрачати в іншій країні. Чим більше витрат турист здійснює у місці проживання, тим краще для економіки цієї країни;
• 2) витрати поточного споживання. Турист купує необхідні товари і послуги в процесі подорожі (поточне споживання). Витрати поточного споживання включають: купівлю товарів широкого вжитку; купівлю невеликих товарів тривалого користування і поточного споживання незалежно від часу і місця їхнього використання; купівлю сувенірів; оплату послуг, які надаються під час поїздки (перевезення, розміщення); купівлю інших товарів (послуг) у місці призначення — у відвідуваній країні;
• 3) витрати майбутнього споживання, або витрати після поїздки, включають: придбання товарів (послуг), пов'язаних із поїздкою (проявлення фотоплівки, ремонт автомашини, пошкодженої під час подорожі, та ін.), крім придбання нерухомості та дорогих товарів тривалого користування.
Подорожуючи, турист купує товари, якими він може користуватися як під час подорожі (купальний костюм, спортивне чи пляжне взуття, спортивне спорядження тощо), так і в місці постійного проживання (одяг, електронна апаратура). Значного поширення набув так званий шопінговий туризм. Однак він негативно впливає на економіку країни — сприяє вивезенню з країни валюти, оскільки витрати на товари майбутнього споживання значно перевищують усі витрати туриста в країні проживання на туристичну подорож.
Отже, загальні туристичні витрати складаються з витрат на товари і послуги, які передують подорожі, витрат поточного споживання і витрат майбутнього споживання. Для розвитку економіки країни, яка відправляє туриста, цікавою є тільки перша складова туристичних витрат, а для країни, яка приймає, — витрати поточного та майбутнього споживання. Ці витрати є доходом від міжнародного туризму, і кожна країна, яка приймає туристів, зацікавлена в їх зростанні. Щоб збільшувати доходи від міжнародного туризму, необхідно, насамперед, поліпшувати якість (у деяких випадках суттєво) товарів і послуг.
Залежно від часу та місця призначення туристичні витрати поділяють на дві групи:
• 1) прямі, які здійснюються під час транспортування туриста і до його повернення на місце постійного проживання;
• 2) непрямі, які здійснюються в місці постійного проживання туриста до його транспортування, тобто витрати на придбання товарів, які будуть використовуватися під час подорожі, на одержання паспорта та ін.
Залежно від мети подорожі виокремлюють такі туристичні витрати:
• 1) невидимі, які здійснюються до чи під час транспортування туриста, пов'язані з придбанням запасів продуктів, одягу тощо, і не можуть розглядатися як продукти, вироблені безпосередньо підприємствами туризму. До цієї категорії можна віднести всі витрати туриста, безпосередньо не пов'язані з туристичними підприємствами;
• 2) видимі, які здійснюються при придбанні туристичних товарів і послуг, вироблених чи наданих виключно туристичними підприємствами. До цієї категорії належать усі витрати, які були здійснені в готелях, ресторанах, при транспортуванні, на придбання сувенірів тощо;
• 3) додаткові витрати на задоволення туристичних потреб і бажань у процесі транспортування, наприклад, витрати з доправляння багажу від автобуса до місця реєстрації. Особливість цих витрат полягає у тому, що вони не здійснюються, якщо нема транспортування туриста.
Класифікація туристичних витрат є важливою не тільки для економіки туризму, а й для економіки держави загалом.
Альтернативні витрати на виробництво туристської продукції. Витрати в туризмі досить часто збігаються з витратами на придбання туристичних товарів чи послуг. Крім витрат на виробництво туристської продукції угрошовому вираженні, існують реальні витрати. Кількість туристичних товарів і послуг та виробничих факторів не збігається з обсягом туристичних потреб і бажань. Це означає, що кількість, якість і розмаїтість товарів і послуг, які можуть бути вироблені у визначеному туристичному місці призначення й у визначений час, обов'язково є обмеженими. Якби ресурси не були обмежені, не було б необхідності економити їх, підвищувати ефективність їхнього використання, прагнути найкращого, оптимального їхнього використання. Тому якщо в туріндустрїї постає необхідність збільшити виробництво будь-яких туристичних товарів і послуг, то виробництво інших товарів і послуг потрібно зменшити, оскільки вони всі можуть вироблятися при використанні одного і того ж обмеженого набору факторів виробництва.
Витрати на виробництво туристичних товарів чи послуг є реальними, чи альтернативними, витратами, вираженими в грошовій формі, а не кількісно за допомогою інших туристичних товарів чи послуг.
Туристичний продукт
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний туризм і сфера послуг» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обмежувальні фактори“ на сторінці 2. Приємного читання.
