Отже, суспільство, незалежно від місця, часу та рівня розвитку, зіштовхується з економічними проблемами в туризмі. Ці проблеми, як правило, пов'язані з тим, що:
• а) невизначену кількість туристичних потреб і бажань потрібно розподілити в порядку важливості;
• б) існують різні способи використання обмежених чи рідкісних туристичних ресурсів, які надаються у розпорядження туристів для задоволення їхніх потреб і бажань.
Існує безліч інших проблем, наприклад, пов'язаних зі створенням туристичних продуктів і наданням послуг, визначенням ціни, за якою вони будуть розподілятися, і розміщенням туристичних фірм.
У макроекономіці туріндустрії можна виокремити чотири основні проблеми:
• 1) ефективність розподілу обмежених туристичних ресурсів;
• 2) підтримка стійкої економіки туризму;
• 3) розвиток економіки туризму;
• 4) справедливий розподіл туристичного доходу (і виробництва).
Ці чотири проблеми вирішують за допомогою механізмів туристичного ринку.
У соціалістичній економіці найважливіші рішення в сфері економіки туризму ухвалювала держава за відсутності контролю за допомогою механізмів туристичного ринку. У результаті держава, а не об'єктивні економічні закони, регулювала та координувала дії, до яких вдавалась "від імені" туристичних організацій і туристів. Тому за адміністративно-командної системи управління держава відігравала головну роль, а туристичному ринку відводилась роль другорядна.
Це не означає, що за умов "стихійного" ринку держава не повинна брати участь у вирішенні основних економічних проблем туризму. Залучення держави в процес регулювання економіки туризму досягається завдяки визначеній туристичній політиці, мета якої — усунення вузьких місць і нейтралізація небажаного впливу механізмів туристичного ринку.
Економіка туризму базується на таких основних принципах:
• 1) максимізація ступеня психологічного задоволення туристів;
• 2) максимізація доходів організацій, у тому числі турфірм, які пропонують туристичні продукти і послуги;
• 3) максимізація стимулювання витрат туристів у процесі подорожей.
Дотримання перелічених принципів звичайно дає позитивний результат. Наприклад, реалізація першого принципу спонукає туристів повернутися в країну, яка добре їх прийняла, і в результаті витратити ще більше грошей на подорож.
За певних обставин дотримання цих принципів може призвести до негативних наслідків. Наприклад, досягнення короткострокової мети максимізації доходу може спричинити створення великої кількості структур для обслуговування туристів, унаслідок чого знизиться рівень їхнього психологічного задоволення. Це може зменшити приплив туристів у певну дестинацію і, як наслідок, обмежити приплив коштів, отже, занизити економічні показники розвитку цієї дестинації. Підвищена увага до туризму як до основного елемента економічного розвитку країни також може призвести до подібних результатів.
Обмежувальні фактори
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний туризм і сфера послуг» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 12. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
