Формальності безпеки

Міжнародний туризм і сфера послуг

• забезпечити базове страхування туристів на випадок основних ризиків, з якими вони зіштовхуються (хвороба, крадіжка);

• розвивати тісну взаємодію державних органів з компетентними органами на всіх рівнях, а також з туристичними і готельними асоціаціями, агентствами, авіакомпаніями і будь-якими іншими органами, зацікавленими в безпеці туризму;

• інфраструктура місць туристичного призначення могла прийняти і розмістити потоки туристів, які виникають епізодично під час сезону, з урахуванням можливості здійснення заходів, спрямованих на охорону їхнього здоров'я в сфері суспільного харчування й обмеження негативних наслідків для навколишнього середовища;

• спростити й прискорити позасудові суперечки між туристами і турфірмами, для чого повинен бути створений відповідний орган, наприклад, служба захисту споживачів;

• надавати взаємну технічну допомогу, в разі необхідності, шляхом обміну досвідом у галузі безпеки і захисту туристів; на підставі міжнародних угод сприяти обміну фахівцями з безпеки туристів.

Держава і приватний сектор повинні:

• підвищувати рівень поінформованості з питань безпеки і захисту туристів як працівників сфери туризму, так і громадськості;

• сприяти всіма необхідними способами підготовці представників різних професій, які прямо чи опосередковано відповідають за безпеку і захист туристів;

• у разі терористичних актів надавати в розпорядження інших держав усю необхідну інформацію про обставини, які виникли;

• надавати туристам, які зазнали зазіхань чи потрапили у скруту, право на одержання невідкладної медичної допомоги, можливості повідомити свою родину, використовуючи при цьому найбільш оперативні засоби зв'язку, право без внесення будь-якої застави почати судову справу проти осіб, які вчинили зазіхання, й одержати з цією метою потрібну юридичну допомогу;

• вживати всіх необхідних заходів, щоб викрадену і згодом знайдену власність повернути в країну, з якої прибув турист.

В Естерунді (Швеція) 9—11 червня 1995 р. відбулася 1-ша Міжнародна конференція з безпеки туризму і зменшення ризиків у подорожах. У Конференції взяли участь представники США, Канади, Франції, Великої Британії, ФРН, Австрії, Іспанії, Росії, Ізраїлю і ще 20 держав, а також представники Інтерполу, Європейського туристичного дослідницького центру, туристичної й авіаційної поліції, служби безпеки і міністерств внутрішніх справ кількох країн. На Конференції відзначалося, що безпека туризму і зменшення ризиків у подорожах — це надзвичайно широкий спектр питань: тероризм, військові ускладнення і перевороти, піратство,

криміногенні ситуації і злочинність, епідемії, хвороби, у тому числі ВІЛ-інфекція, нещасні випадки, поширення наркотиків, вандалізм та інші форми насильства, проституція. Обговорювалися питання своєчасного і постійного обміну інформацією між країнами, національними туристичними адміністраціями й іншими установами сфери туризму, координації їхніх дій і взаємодопомоги.

Відповідно до рекомендацій UNWTO, багато країн створили національні програми гарантування безпеки і захисту туристів. У Мексиці 1996 р. ухвалено державну програму безпеки туризму, якою передбачені такі заходи: створення в аеропортах, морських терміналах й інших місцях перетину кордонів інформаційних пунктів для надання консультаційної й іншої допомоги іноземним туристам; створення під егідою Міністерства туризму інформаційно-довідкових матеріалів про Мексику, включаючи перелік небезпечних для відвідування туристами місць із криміногенною ситуацією; ухвалення законодавчих актів, які визначають покарання за обман туристів водіями таксі, працівниками готелів, ресторанів, магазинів й інших підприємств сфери обслуговування; створення "туристичної поліції" для надання термінової допомоги туристам із врученням номерів телефонів поліції кожному туристу при в'їзді в країну. У США була створена Рада з посилення безпеки повітряних перевезень, яка розробила такі заходи: проведення силами поліції особливих перевірок працівників аеропортів, які мають доступ у "зони безпеки" повітряних терміналів, із метою виявлення їх можливого негативного минулого; ретельне оформлення і вивіряння списків пасажирів, які вилітають на міжнародних рейсах із зазначенням паспортних даних кожного пасажира, назви країни, яка видала паспорт, і телефонів будь-кого з родичів чи друзів на випадок надзвичайних подій; створення в аеропортах США єдиної комп'ютерної системи для виявлення й ідентифікації можливих терористів і встановлення новітнього обладнання для виявлення вибухових пристроїв.

За даними UNWTO, щорічно по всьому світі подорожує понад 800 млн туристів, очікується, що саме туризм стане найбільшою світовою індустрією. Незважаючи на те, що кількість країн, до яких вирушають туристи, з кожним роком зростає і більшість із них є безпечними для туризму, все ж деякі країни варто відвідувати з великою обережністю, а від відвідування інших варто тимчасово утриматися. Звичайний тур Центральною Америкою, наприклад, включає тільки дві чи три країни, такі, як Коста-Рика, Гватемала і Панама. Інші виключаються через політичну нестабільність чи нерозвиненість інфраструктури.

До безпечних для туризму умов належать: спокійна політична ситуація в країні, відсутність надзвичайних ситуацій і стихійних явищ, низька криміногенвість чи її відсутність, чітка взаємодія державних органів і туристичних організацій з охорони туристичних об'єктів, дружелюбність і відкритість громадян. За таких умов не повинні порушуватися права і свобода як самих туристів, так і жителів країни перебування.

Найпоширеніший туристичний центр може втратити свою привабливість через небезпечні для туризму умови; політичну нестабільність, природні катастрофи, епідемії, небезпечні для життя метеорологічні умови, несприятливу екологію, криміногенну ситуацію, злочинність тощо.

Політична нестабільність (військові й етнічні конфлікти, терористичні акти, народні хвилювання, масові безладдя) становить серйозну загрозу для особистої безпеки туристів. Наприклад, у період, коли плани індійського уряду провести "Рік відвідування Індії" було зірвано насильством сектантів і боротьбою каст, країни Європи, а також Сполучені Штати та Японія оголосили Індію небезпечною зоною. Під час терактів в Єрусалимі й унаслідок конфліктів між Ізраїлем і палестинськими бойовиками 2002 р. постраждали й туристи. Через це Єрусалим й деякі інші міста Святої Землі були виключені з туристичних маршрутів. Після терористичних актів проти іноземних туристів у Луксорі (Єгипет) 1997 р. багато держав оголосили Єгипет небезпечним для відвідування туристами. З таких же причин іноземним туристам, за висновками їхніх урядів, не рекомендується відвідувати такі країни Африки, Азії та Океанії, як Афганістан, Палестина, Алжир, Ангола, Бурунді, Конго, Нігерія, Сомалі, Руанда, Судан, Гвінея-Бісау, Ліберія, Центрально-Африканська Республіка, південь Філіппін, Соломонові острови, Фіджі й ін. Щорічно до переліку небезпечних для відвідування туристами включають близько ЗО держав.

За надзвичайних ситуацій страхові поліси звичайно не передбачають відшкодування збитків, заподіяних здоров'ю туристів. Тому у разі серйозної загрози безпеці й неможливості продовжувати подорож туристичні організації зобов'язані негайно поінформувати органи виконавчої влади і зацікавлених осіб про необхідність надання туристам невідкладної допомоги.

Природні катастрофи (повені, землетруси, виверження вулканів) й інші стихійні лиха, які стаються найчастіше зненацька, становлять реальну загрозу для життя, здоров'я і майна туристів. Нерідко державні органи попереджають своїх громадян і турфірми про настання природних катастроф і небезпеку відвідування деяких районів чи країн. У разі виникнення надзвичайних ситуацій спеціальні національні й міжнародні служби швидкого реагування вживають екстрених заходів з вивезення туристів із небезпечних районів і районів катастроф.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародний туризм і сфера послуг» автора Мальська М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формальності безпеки“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Розділ 1. ТУРИЗМ ЯК БАГАТОГРАННЕ СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ

  • Мотиви і цілі подорожей

  • Внутрішній туризм

  • Діловий туризм

  • Масовий та елітарний туризм

  • Розділ 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

  • Становлення туристичного бізнесу

  • Туризм як галузь індустрії

  • Розділ 3. МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

  • Фактори розвитку міжнародного туризму

  • Соціодемографічні зміни

  • Значення міжнародного туризму

  • Розділ 4. МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

  • Основні міжнародні туристичні організації

  • Розділ 5. РИНОК МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Світовий і регіональні ринки міжнародного туризму

  • Південна Азія

  • Методи вивчення туристичного попиту

  • Некаузальні моделі

  • Сегментація попиту на послуги туризму

  • Вік

  • Сучасні тенденції туристичного попиту

  • Розділ 6. ГЕОГРАФІЯ ТУРИСТИЧНОГО ПОПИТУ

  • Географія світових туристських потоків

  • Туризм із метою відпочинку і розваг

  • Америка

  • Азійсько-Тихоокеанський регіон

  • Спортивний туризм

  • Гірськолижний туризм

  • Діловий туризм

  • Конгресово-виставковий туризм

  • Інсентив-туризм

  • Лікувально-оздоровчий туризм

  • Америка

  • Релігійний туризм

  • Центри християнського паломництва

  • Центри паломництва мусульман

  • Екскурсійний туризм релігійної тематики

  • Розділ 7. ІНДУСТРІЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Особливості туріндустрії

  • Туристичний кругообіг

  • Транспортні перевезення

  • Залізничний транспорт

  • Автомобільний транспорт

  • Водний транспорт

  • Повітряний транспорт

  • Заклади розміщення туристів

  • Підприємства харчування

  • Розрізняють кілька видів кафе

  • Кейтеринг

  • Інформаційно-екскурсійне обслуговування

  • Методика інформаційно-екскурсійної роботи

  • Анімаційні послуги

  • Дозвілля в туристичних комплексах і готелях

  • Музеї як центри організації дозвілля

  • Організація дозвілля у парках

  • Туроператори і турагенти

  • Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Механізми підтримки розвитку міжнародного туризму

  • Правове регулювання розвитку міжнародної туристичної діяльності в різних країнах

  • Угорщина

  • Сертифікація і стандартизація

  • Ліцензування як форма державного регулювання туризму

  • Податкове регулювання міжнародної туристичної діяльності

  • Туристична політика держав

  • Правова основа туристичного бізнесу в різних країнах

  • Професійні туристичні об'єднання

  • Розділ 9. ТУРИСТИЧНІ ФОРМАЛЬНОСТІ

  • Поліцейські формальності

  • Паспортні формальності

  • Візові формальності

  • Шенгенська віза

  • Митні формальності та валютний контроль

  • Медико-санітарні формальності

  • Формальності безпеки
  • Страхування

  • Медичне страхування туристів

  • Майнове страхування

  • Розділ 10. ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ

  • Принципи класифікації туристичних ресурсів

  • Природно-кліматичні туристичні ресурси

  • Історико-культурні туристичні ресурси

  • Соціально-економічні туристичні ресурси

  • Розділ 11. СТАТИСТИКА МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Концепція статистики міжнародного туризму

  • Основні статистичні одиниці туризму

  • Статистика туристських потоків

  • Статистика туристичних доходів і витрат

  • Доходи від міжнародного туризму

  • Організація і методи статистичного обліку

  • Розділ 12. ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

  • Обмежувальні фактори

  • Туристичний продукт

  • Туристичне споживання

  • Туристичні експорт та імпорт

  • Коефіцієнт доходу від туризму

  • Розділ 13. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

  • Особливості менеджменту в туризмі

  • Франшиза (франчайзинг) в готельній справі

  • Структура, напрями й види менеджменту

  • Функції менеджменту

  • Зовнішнє і внутрішнє середовища в туризмі

  • SWOT-аналіз у туризмі

  • Розділ 14. ОСНОВИ МАРКЕТИНГУ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

  • Підстави застосування маркетингу в туризмі

  • Елементи та основні інструменти

  • Територіальний маркетинг

  • Аналіз ринку міжнародного туризму

  • Збутові території

  • Мотиваційні, психологічні критерії

  • Маркетингове планування

  • Розробка нового туристичного продукту

  • Структура послуг

  • Ціни на туристичні послуги

  • Рівень і динаміка конкурентних цін

  • Просування туристичного продукту на ринку

  • Вибір каналів просування і рекламоносіїв

  • Зв'язки з громадськістю

  • Розподіл і збут турпродукту

  • Внутрішній маркетинг

  • Розділ 15. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ

  • Виникнення та еволюція комп'ютерних систем бронювання

  • Сучасний стан системи "Amadeus"

  • Нові можливості системи "Galileo"

  • Інтеграція глобальних дистриб'юторських систем в Інтернеті

  • Інтернет-технологїї в туристичному менеджменті

  • Структура та властивості туристичних сайтів

  • Основні закордонні туристичні сайти онлайн-бронювання

  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ