Іноді на засмічених місцях і залізничних насипах зустрічаються кропива коноплевидна та кропива кулястоквіткова.
На всій Україні як бур'ян на городах, у садах, біля жител, під парканами, на засмічених місцях росте кропива жалка. На відміну від інших видів це однорічна рослина. Суцвіття у неї не довші за черешки тих листків, у пазусі яких вони сидять. Цей однорічник має велику кількість дрібного насіння, що сильно засмічує ґрунт. Слід вміти відрізняти цей вид кропиви від інших. Адже кропива жалка позбавлена більшості корисних властивостей.
Існує вид кропива київська. Це багаторічна з повзучим кореневищем рослина, позбавлена простих волосків. її стебла вкриті лише відстовбурченими жалкими волосками. На одних і тих самих екземплярах розташовано тичинкові і маточкові квіточки; перші - внизу, другі - вгорі. Кропива київська, на відміну від інших видів, однодомна рослина. Росте вона на болотах та інших вологих місцях, розсіяна майже на всій Україні.
До родини кропивових належать ще 44 роди з понад 70 видами. Серед них є як трав'янисті, так і напівчагарникові, чагарникові і навіть деревні рослини, дуже рідко трапляються ліани. Ростуть вони переважно у тропічних і субтропічних країнах, але частина з них поширена у помірних широтах як Північної, так і Південної півкулі. Чимало з них, подібно до кропив, мають жалкі волоски, але більшість позбавлена цієї пекучої зброї.
З родичів кропиви у тропіках розповсюджені представники роду лапортея. Це різної величини кущі та дерева. Листя й молоді гілки ла-портей мають волоски, подібні до кропивових, але дія отруйних речовин, що містяться в них, у десятки разів сильніша, аніж у кропиви.
Справжнім лихом вологих тропічних лісів Австралії, а саме Квінс-ленду, є "дерево-кропива", або лапортея мороїдна. Це невисокі, до 3-4 м заввишки кущі або деревця. Вони поширені у тих лісах як бур'янові рослини. Листки, стебла та квітконоси цього виду вкриті чималими волосками, дотик до яких викликає важке ураження шкіри.
У цих самих лісах росте й лапортея гігантська, стовбур якої може досягати 30 м заввишки та 3 м у діаметрі. Дотик до листків чи пагонів цих дерев спричиняє неймовірно сильний біль, важкі ураження.
А такі види, як лапортея декумана і лапортея зарубчаста, мають ще більш жалкі властивості та ще сильніші отруйні речовини у своєму складі. Відчуття болю після дотику до них іноді не минає протягом кількох місяців. Більше того, дуже часто після ураження у людини починаються судороги, настає загальне отруєння організму.
Особливо важко переносять ураження отруйними речовинами ла-портеї коні. Серед них навіть можливі випадки загибелі. А ось велика рогата худоба нечутлива до отрути цих рослин.
Серед лапортей є вид, який використовується людиною. Йдеться про лапортею канадську, яку культивують у східній частині Північної Америки заради грубого міцного волокна, що можна з неї одержати.
Жалкі властивості деяких родичів кропив знайшли оригінальне практичне застосування. На островах Карібського моря та у країнах Центральної і Південної Америки, таких, як Бразілія, північна частина Аргентини, поширений цікавий чагарник - урера ягодоносна. Рослина має на листках і гілках не те що волоски, а цілі жалкі шпичаки. Завдяки цьому з чагарника почали створювати живоплоти, які надійно захищають обійстя, двори, плантації, всілякі культурні насадження від худоби.
Але є серед них і чимало дуже корисних рослин. Перше місце посідають цінні волокнисті рослини, і передусім славнозвісне рамі. У культурі використовують два підвиди: рамі біле, або китайську кропиву, та рамі зелене, або індійську кропиву. Перший підвид поширений у субтропіках, другий - у тропіках. Різниця між ними в тому, що китайська кропива має листки зісподу білоповстисті, а індійська позбавлена такого опушення і листки зісподу зелені. Є в них й інші відмінності. Це багаторічні трав'янисті рослини або напівчагарники з могутнім кореневищем, від якого відходять стебла понад 1 м заввишки. У природному стані рамі розповсюджене в Кореї, Південній Японії, Центральному та Південному Китаї, Індонезії, Індокитаї, на Філіппінах.
Рамі - одна із найстародавніших технічних культурних рослин. Ще за десять сторіч до нашої ери її почали вирощувати у Південному Китаї. В наш час рамі розводять у багатьох країнах світу з достатньо теплим вологим кліматом як цінну волокнисту рослину. Цікаво, що це одна із небагатьох технічних рослин, яка утворює багаторічні плантації. Без посіву і посадок врожай стебел рамі збирають з однієї плантації протягом 7-15 років, а у Японії тривалість безперервного використання плантацій досягає 20-30 років. Причому врожай знімають тричі на рік.
Середня довжина луб'яних волокон у рамі становить 75 мм, але вони можуть досягати понад 400 мм. Слід сказати, що це найдовші волокна серед всіх культивованих рослин світу. За міцністю ці волокна у 8 разів перевершують бавовник, у 7 - шовк та у 3 рази - коноплю. Взагалі ж вони вдало поєднують у собі властивості льняних волокон та шовку. Тому це волокно використовують для виробництва високоякісних міцних тканин різноманітного призначення та цінних сортів паперу для грошових знаків. Відходи виробництва застосовують як добрива. Листя рамі використовують для відгодівлі шовкопрядів та як хороший корм для свійських тварин: воно багате на різні вітаміни.
Загалом рід рамі, або бемерія, налічує близько 50 видів, поширених у тропічних країнах з мусонним кліматом, але як волокнисті культурні рослини застосовують лише згадані вище підвиди.
Багаторічна трав'яниста рослина маутія, або пуйя, чи, за старішою назвою, рамі чагарникове, росте у тропічних Гімалаях, Бірмі. З його кори добувають волокно, подібне до волокна рамі (тому у побуті його називають "непальською коноплею").
На півостровах Індостан та Індокитай, у Гімалаях поширена вілле-брунія різнолиста - дерево або чагарник. Завдяки волокнам з кори, які найміцніші у світі, віллебрунію подекуди культивують. Волокна використовують для виробництва дуже міцних грубих тканин, канатів, плетіння риболовецьких та корабельних снастей тощо.
У Гімалаях, Бірмі, Індії зростає багаторічна трав'яниста рослина - жірардинія різнолиста. її також культивують як волокнисту рослину, а молоде листя вживають як зелені овочі. Жірардинія вкрита жалкими волосками, тому у людей, що зайняті на її збиранні, досить часто виникають ураження шкіри. Цікаво, що тканини, виготовлені із волокон жирардинії, незначною мірою зберігають пекучі властивості самої рослини. Волокна цього виду кращі за якістю, аніж джутові. їх використовують для виробництва канатів, сітей, грубих тканин, а також як домішку до шерстяної пряжі.
Серед кропивових родичів трапляються й такі, що їхніми плодами можна з приємністю поласувати. Так, у Бразілії поширена пурума цек-рополиста, або бразильська. Це дерево, на якому виростають великі грона соковитих ягід. За своїм смаком та консистенцією вони дуже нагадують виноград.
А ось на острові Ява зростає пілея чорнопродихова. Варені та свіжі листки цієї рослини, що мають дуже своєрідний аромат, використовуються в тамтешніх краях як приправа до найрізноманітніших страв.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цілющі рослини“ на сторінці 3. Приємного читання.
