Завдяки блідо-рожевим квіткам з темнішими прожилками у деяких місцевостях на заході України ясенець ще називають червоною рутою. Підстави для цього вагомі, адже славнозвісна рута запашна та ясенець належать до спільної родини.
Зустрівши ясенець, слід мати на увазі, що речовини, які він виділяє, здатні викликати досить значне ураження шкіри. Залозисті волоски ясенців з ефірною олією за своєю будовою дещо подібні до жалких волосків кропиви і при дотику діють, наче безліч мініатюрних шприців. Небезпечною є своєрідна "підступність" ясенців. У той час, коли вириваєш квітки чи траву ясенця, нічого особливого не відчуваєш. Лише пізніше, через деякий проміжок часу, починають проявлятись симптоми отруєння: виникає загальне занедужання, підвищується температура, шкіра червоніє і вкривається водянистими пухирями, наче після опіку. Проте через деякий час ці хворобливі явища звичайно проходять, але ще довго, інколи місяцями, залишаються на шкірі темні плями, які нагадують, що ясенці відносяться до рослин, з якими потрібно поводитися дуже обережно. А взагалі найкраще їх не чіпати, не виривати і не нищити. Це досить рідкі рослини, і у таких країнах, наприклад, як Польща, Чехословаччина, ясенець білий перебуває під охороною закону.
Своєрідну будову мають квітки ясенця: чотири пелюстки спрямовані догори, а п'ята - донизу. Вона виконує роль нижньої губи, на якій мають можливість сідати бджоли та джмелі, коли відвідують квітки ясенця. Чіткі темніші жилки на пелюстках збігаються у центрі квітки, де на її дні, при основі стовпчика маточки, міститься нектар. Така скерованість жилок- своєрідний дороговказ до нектару для комах-запилювачів.
Відомий польський ботанік В. Шафер створив морфологічну класифікацію ентомогамних, тобто комахозапильних, квіток. Зважаючи на особливості квіток ясенця, вчений відніс їх до класу губоцвітих квіток і підкласу власне губоцвітих. Ця класифікація нічого спільного із систематикою рослин не має, бо тут береться до уваги тільки морфологічна будова квіток з точки зору їх пристосованості до відвідування різними комахами.
Квітують ясенці тривалий час протягом майже чотирьох-п'яти тижнів у першій половині літа. У квітці є десять тичинок, розташованих у два кола, причому пиляки тичинок достигають раніше за приймочки маточок. Таке явище вчені називають протандрією. Цей термін походить від грецьких слів "протос"- перший та "андрос"- чоловік. У двостатевих квіток - це пристосування до перехресного запилення і виключення можливості самозапилення. Після запліднення розвивається плід - п'ятипроменева коробочка, яка складається з п'яти самостійних частинок.
Плоди мають цікаву біологічну особливість: вони здатні "катапультувати" достигле насіння на значну відстань. При остаточному достиганні окремі частки коробочки тріскаються із значною силою, внаслідок чого насіння розкидається на відстань до двох метрів від материнської рослішії. Такті "вибуховий" механізм розсівання насіння обумовлений нерівномірним висиханням внутрішніх та зовнішніх стінок плода, що й спричиняється до їх скручування та енергійного розривання.
Ясенці дуже багаті різноманітними органічними сполуками. Так, крім ефірної олії, у листках і стеблах є кумаринові сполуки - рутино-кумарин, псаролен та ксантотоксин. У коренях, кореневищах та корі у значній кількості міститься алкалоїд диктамнін У рослині ще є тригонелін, холін, сапоніни, фраксинелон, гіркі речовини. Завдяки такій різноманітності біологічно активних речовин ясенці здавна використовувались у народі як лікарські рослини різнобічної дії.
У тібетській, китайській, російській, українській, болгарській та інших народних медицинах відвар з коренів ясенців вживали як глистогінні ліки. Саме тому серед народних назв цієї рослини можна зустріти й таку, як "глистний корінь". Настойку коренів та сік свіжої рослини використовували як зовнішнє при екземах, грибкових захворюваннях, кропивниці, корості, різних висипках та інших захворюваннях шкіри, а також для лікування облисіння. Теплу настойку насіння вживали при кашлі та катаральних станах горла і як косметичний засіб для очищення й омолодження шкіри. Траву у вигляді чаю застосовували при пропасниці, захворюваннях нирок і жіночих органів. Настойку листків і квіток використовували як зовнішнє для натирання при ревматизмі, радикуліті. Кору коренів і самі корені застосовували ще як спазмолітичний та судинорозширювальний засіб. Є дані, що відвар та настойка трави ясенця при використанні в експериментах, що провадились за клінічних умов, виявились ефективними при лікуванні епідермофітії.
І нарешті, ясенці завдяки темній зелені цупких листків, густому кущінню та гарному рясному цвітінню є чудовими декоративними рослинами. Усі види цього роду заслуговують найширшого використання у квітництві та зеленому будівництві.
У культурі найпоширеніший ясенець білий. Особливо гарні його садові форми із сніжно-білими та карміново-червоними великими квітками. Порівняно часто ще культивують ясенець кавказький, що має яскраві квітки, зібрані у чималі суцвіття.
Ясенці найкраще розмножувати насінням, яке слід висівати відразу ж після збирання і тримати у холодній оранжереї чи прохолодному приміщенні. Через рік воно дає сходи. Молоді рослинки пікірують у ящики або ж на грядки. Під кінець літа їх можна висаджувати на постійне місце. Рослини зацвітають на третій рік.
Ясенець можна також розмножувати поділом кущів весною і восени, але після цього рослини тривалий час ростуть і розвиваються погано. Для успішного вирощування слід добирати ділянки, добре освітлені сонцем. Ґрунт повинен бути поживним, багатим на вапно, причому необхідно постійно підсипати листяний перегній.
На одному місці ясенці можуть залишатись протягом 10-20 років і щорічно рясно квітувати.
Представники роду кропива з родини кропивових мають на "озброєнні" своєрідні волоски, виповнені рідиною з мурашиною кислотою.
Оболонка волосків просочена кремнеземом, і на кінчиках вони дуже ламкі. При дотикові до кропиви крихкі кінчики волосків обламуються і загострений злам спричиняє легенькі подряпини верхнього покриву шкіри. Сюди потрапляє рідина, і мурашина кислота та інші речовини викликають легке запалення шкіри, відчуття сильного паління та свербіння. Коли кропиву скосити або зрізати і вона прив'яне, клітини втратять свій тургор, тобто напруження стінок, тоді волоски втрачають жалкі властивості.
Відомо 40 видів роду кропива, поширених у помірній зоні всієї земної кулі. На Україні зростає 6 видів.
Майже по всій Землі, крім Крайньої Півночі та Антарктики, зустрічається багаторічна кореневищна рослина- кропива дводомна. У нас вона зростає повсюдно на засмічених і забур'янених місцях, попід тинами, огорожами, у садах, на городах, біля осель, а також у лісах на свіжих та трохи вологих і багатих на гумус ґрунтах.
У цього виду малопримітні зелені дрібні одностатеві квіточки з чо-тирьохроздільною оцвітиною, тичинкові й маточкові квітки розташовані на різних рослинах. Вони зібрані у невеликі розгалужені колосовидні суцвіття і розміщені пучечками у пазухах верхніх листків, причому тичинкові суцвіття прямостоячі або трохи пониклі, а маточкові - повислі. Цікаву особливість мають тичинки. їх чотири, і вони разом із пиляками загнуті всередину квіточки, перебувають у напруженому стані. Лише на них впаде проміння сонця, як вони тут же енергійно випрямляються і з силою викидають із себе пилок, його підхоплює вітерець і розносить у всі сторони світу. Незначна часточка його таким чином потрапляє на приймочки маточкових квіточок. Отже, кропива відноситься до вітрозапильних рослин.
Кропива дводомна славиться високим вмістом комплексу вітамінів, поживних і цілющих речовин, корисних мінеральних солей. За кількістю білків вона майже не поступається таким уславленим азотвмі-сним рослинам, що одержали назву "рослинного м'яса", як горох, квасоля, боби. Листки кропиви містять 100-200 мг% вітаміну С, 10-20 мг% провітаміну А (каротину), 1,5-4 мг% вітаміну К Крім цього, в них є необхідні для людського організму солі заліза, кальцію та ін. Кропиву здавна збирають навесні і готують з неї вельми смачні та дуже корисні високовітамінні борщі, салати, гарніри, пюре тощо.
З листя кропиви дводомної добувають зелену фарбу "хлорофіл", яку використовують у харчовій та парфюмерній промисловості. Ця рослина може бути і джерелом одержання грубого волокна.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавство продовольчих товарів» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Цілющі рослини“ на сторінці 2. Приємного читання.
