Розділ 4. Бульбоплоди

Батьківщиною топінамбуру є Північна Америка, провінція Топінамбур, звідки і походить назва. У 1612 році завезений у Францію і поширився по всій Європі. Ця старовинна культура попала в Україну лише у XVIII столітті. В Україні топінамбур поширений мало. Проте посівні площі мають тенденцію до розширення, особливо у фермерських господарствах.

В світі зростає інтерес до топінамбура. Крім Європи (Франція, Англія, Німеччина, Голландія) він набуває поширення в Азії, Австралії, Японії, Канаді. Вирощують його для харчових, кормових і технічних цілей (переважно для одержання спирту, інуліну, фруктози, пального для двигунів).

Топінамбур — холодостійка культура. Листки переносять зниження температури до мінус 2-4 °С, стебла — до мінус 5-6 °С. Бульби топінамбуру не бояться вимерзання, завдяки високому вмісту водорозчинних цукрів, які збільшують концентрацію клітинного соку. Вони гинуть тільки при зниженні температури до мінус 20 °С. При достатньому сніговому покриві переносять зниження температури повітря взимку до 25-30 °С морозу, за деякими даними — до -40 °С.

Топінамбур досить посухостійка культура, добре переносить високі температури.

4.3. Батат

Батьківщиною батату (солодка картопля) є тропічні райони Центральної Америки, де він росте як багаторічна культура. У деяких країнах він дуже поширений і має більше значення, ніж картопля. Вирощують батат більше, ніж в 108 країнах світу на площі понад 18 млн.га, на такій же площі вирощується і картопля. Значні посівні площі його знаходяться в Африці, Індії, Китаї, Японії, Південній Америці, в країнах Середньоземномор'я, в південно-східних районах США. Цю ніжну і теплолюбну культуру можна з успіхом вирощувати і в регіонах з більш суворим кліматом, особливо після виведення холодостійкіших сортів. Урожайність батату 300-500 ц/га і вище.

Батат має довгі стебла, які можуть укорінюватись. Він формує веретеновидні кореневі бульби, які за хімічним складом і смаком близькі до бульб картоплі.

У світі відомо сотні сортів батату, що відрізняються за формою, розміром, масою бульб, смаком. З одного куща в умовах України можна одержати 5-7 кг бульб і більше. Бульби виростають масою 5-6 кг, при сприятливих умовах, у тропіках — до 10-15 кг.

В їжу використовуються сорти батату, що мають у бульбах високий вміст сухих речовин (30-42 %). До їх складу входить крохмаль (до 2530 %), цукор (від 0,5 % до 8 %), жир (1,8 %), білок (до 2,0 %), вітаміни С, В, каротин. Міститься також невелика кількість інуліну. Із мінеральних солей найбільше калію, фосфору, заліза.

Батат калорійніший за картоплю в 1,5 рази.

Соковитом'ясисті сорти за смаком подібні до солодкуватої м'якоті кокосового горіха. Варені бульби інших сортів подібні до бананів.

Сухом'ясисті сорти мало відрізняються смаковими якостями від бульб картоплі. Така різноманітність сортів задовольняє традиції багатьох національних кухонь.

Бульби можна пекти, варити, смажити, підходять для приготування найрізноманітніших страв. Виготовляють з батату крохмаль, борошно, сироп, спирт та ін. Борошно (до 30 %) додають при випіканні хліба і кондитерських виробів.

Урожайність зеленої маси батату (повзучі стебла завдовжки до 5 м, добре облистнені) може досягати 200-400 ц/га. її охоче поїдають всі види тварин. Під час збирання вона не засихає, залишається зеленою, містить легкозасвоюваний протеїн і є добрим кормом у свіжому, висушеному і засилосованому вигляді. За поживністю не поступається зеленій масі бобових культур.

Культура вимоглива до умов вирощування. Потребує родючих ґрунтів, доброго забезпечення вологою. Проте непогано переносить посушливі періоди. Вимогливий до тепла, найкраще росте при температурі понад 20 °С.

Розмножується батат бульбами. На 10 м2 потрібно 1,5-2 кг бульб середнього розміру (50-80 г), на гектар — 1,5-2,0 т. Бульби вимагають старанного догляду при зимовому зберіганні. їх сушать впродовж 6-8 днів, зберігають у добре провітреному сухому приміщенні при температурі не вище 5-8 °С. Пошкоджені бульби зберегти практично неможливо.

Строк збирання батату — кінець вересня — початок жовтня. Проте необхідно викопати бульби до приморозків.

4.4. Чуфа

4.5. Стахіс