Розділ 4. Бульбоплоди

Картопля чутлива до незначних приморозків. Пошкодження картоплиння наступає при -1,5-2 °С. Приморозки -3-4,5 °С пошкоджують картоплиння на 60-100 % і знижують врожайність бульб на 25-65%, залежно від фази розвитку рослини і часу ураження приморозками. Особливо нестійкі до приморозків молоді рослини. Листки і стебла чорніють і гинуть. Проте молоді рослини швидко відростають і формують добрий урожай бульб. Значно небезпечніше пізнє повернення приморозків. Бувають випадки повної весняно-літньої загибелі рослин під впливом пізніх приморозків у фазі бутонізації, особливо на торфових ґрунтах на понижених місцевостях.

Найменше вологи картоплі потрібно під час проростання й появи сходів, коли молоді рослини використовують вологу з материнської бульби. Функцію регулятора з забезпечення вологою відіграють також молоді бульби. В умовах нестачі вологи в ґрунті рослина бере воду з бульб, а при повному зволоженні — бульби наповнюються вологою і є додатковим резервом її для росту рослин.

З ростом рослин підвищується потреба картоплі у волозі, особливо у період бутонізації — кінець цвітіння. В окремі спекотні дні кущ картоплі випаровує до 4 л води. Тому в районах недостатнього зволоження всі агрозаходи мають бути спрямовані на нагромадження запасів вологи в ґрунті. У таких умовах картопля добре реагує на полив.

Для забезпечення високих урожаїв картоплі необхідно, щоб за вегетацію випало для ранньостиглих сортів не менше 200 мм вологи, а для пізньостиглих 260 мм. Надмірне зволоження ґрунту (85 % і більше) під час бульбоутворення приводить до передчасного відмирання бадилля, припинення росту бульб, спричинює їх загнивання. Урожайність різко зменшується.

Картопля — рослина короткого дня, вимоглива до світла. При затіненні порушуються процеси фотосинтезу, і знижується врожайність. Навіть при незначному зменшенні освітлення, відбувається пожовтіння рослин, витягування стебел, погіршується засвоєння елементів живлення з ґрунту. Такі несприятливі умови можуть скластися при надмірному загущенні картоплі.

Викопані бульби, що були декілька днів на світлі, зеленіють. Для насіннєвих бульб це корисно, оскільки зменшується ураження хворобами і гризунами під час зимового зберігання. Продовольчу картоплю закривають від світла і не допускають позеленіння, бо вона стає гіркою і отруйною.

В Україні зареєстровано понад 100 сортів картоплі. Залежно від напряму використання їх ділять на 4 групи: столові, кормові, технічні та універсальні. Найпоширеніші (70 % посівних площ) столові сорти.

Столові — відзначаються високими смаковими якостями. Сприятливим співвідношенням білка й крохмалю як 1:12 — 1:16, підвищеним вмістом вітамінів. Придатні для механізованого очищення. Мають добру лежкість.

Кормові — повинні забезпечувати високий вихід кормових одиниць, бути високоврожайними з вмістом білка 2 % і більше. Крохмалистість має становити 17-18 %. Вміст сухих речовин високий.

Технічні — характеризуються підвищеним (18-25 %) вмістом крупнозернистого крохмалю і сухих речовин. Кожний 1 % крохмалистості дає можливість економити 30 кг бульб картоплі. Використовуються для виробництва спирту, крохмалю, чипсів та ін. Найбільш придатні для виробництва чипсів сорти з низьким вмістом редукованих цукрів (0,1-0,4 %).

Універсальні — використовуються на різні цілі.

Залежно від тривалості вегетаційного періоду сорти діляться на: ранньостиглі (70-80 днів); середньоранні (80-90 днів); середньостиглі (90-120 днів); середньопізні (120-130 днів); пізньостиглі (130-150 днів).

4.2. Топінамбур

Топінамбур, або земляна груша дає два врожаї: зелену масу і бульби. Зелену масу можна згодовувати у свіжому вигляді або закладати силос. її врожайність становить 450-550 ц/га, може досягати 1000 ц/га. Високий урожай зеленої маси можна збирати впродовж 6-7 років після садіння. У 100 кг зеленої маси містяться 20-25 кормових одиниць і 1,8 кг перетравного протеїну. У ній високий вміст фруктози, тому може використовуватись для виробництва спирту.

Урожайність бульб становить 200-300 ц/га, може досягати 500-600 ц/га і вище. В1 ц бульб міститься 21-27 корм. од. і 1,2 кг перетравного протеїну. Вони є цінним кормом для свиней, придатні для харчування людини. Бульби використовують для виробництва спирту.

Топінамбур — дієтичний продукт харчування. За харчовою цінністю близький до картоплі. Споживають бульби печеними, смаженими і сирими. Готують з них пюре, салати, супи.

Бульби топінамбура містять 74-79 % води, 2-4 % азотистих речовин, 15-20 % цукрів (5-6 % сахароза; 10-12 % інулін). Вітамінів С і В1, в бульбах в 2 рази, а заліза в 3 рази більше, ніж в бульбах картоплі. Він може бути сировиною для виробництва цукру. Окремі сорти містять до 22 % цукру. Один гектар топінамбуру дає таку кількість стебел для целюлозно-паперового виробництва, що рівноцінно 5 га лісу.

Топінамбур має лікарські властивості. Він виводить з організму радіонукліди. Має здатність активно акумулювати з ґрунту кремній, який особливо необхідний людям похилого віку. У сухій речовині міститься близько 8 % кремнію. Вуглевод інулін використовується для лікування діабету, замінюючи хворим в якійсь мірі інсулін. Розроблено технологію добування інсуліну з топінамбуру.

Топінамбур є цінною культурою для біологічного рослинництва. Він не нагромаджує нітратів і радіонуклідів. Після 5 років вирощування ґрунт повністю відновлює родючість і стає чистим від пирію, осоту та інших бур'янів. Топінамбур практично не уражується хворобами і шкідниками, тому непотрібно застосовувати отрутохімікати. Крім того, формуючи значну вегетативну масу, він активно засвоює вуглекислий газ і виділяє кисень, очищуючи атмосферне повітря. На 1 га топінамбуру виробляється кисню у 1,5 рази більше, ніж з гектарної площі дорослого лісу.

Унікальний хімічний склад та біологічно активні речовини створюють передумови для широкого використання топінамбуру у промисловості, сільському господарстві, медицині та у сфері поліпшення екологічного стану антропогенно порушених земель.