Розділ «ТЕМА 6. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ»

6.3. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств

Для економічної і продовольчої безпеки держави та створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектору економіки необхідно забезпечувати сільськогосподарським підприємствам належний страховий захист. З цією метою було запроваджено обов'язкове страхування врожаю, порядок та умови здійснення якого визначались Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 1000 "Про затвердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності" [34].

Проте у 2012 році сільськогосподарське страхування зазнало значних змін у зв'язку з прийняттям Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" від 02.09.2012 р. № 4391-І7[див. додаток А].

За раніше діючих умов страховими ризиками у разі страхування врожаю визнавались град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Не підлягав обов'язковому страхуванню врожай природних сінокосів і пасовищ; сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво; сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу підприємства не одержали врожаю; підпокривних та безпокривних багаторічних трав; посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування. Страхова оцінка (СО) врожаю с/г культур визначалась:

Вср — врожайність середньорічна за попередні 5років (и/га) ЗП - фактична площа посіву чи посадки (га) Ц—ціна одного центнера врожаю за минулий рік (грн.) СО врожаю багаторічних насаджень визначається аналогічно. . Страхова сума не могла перевищувати 70% розрахованої страхової оцінки врожаю.

Загальним збитком вважалась повна чи часткова втрата застрахованого врожаю. Якщо врожай повністю знищувався, то збиток відповідав обсягу страхової суми, якщо частково пошкоджувався, то для обчислення суми збитку (3) використовували такий підхід:

де Вф - фактична врожайність, ц/га

Якщо на звільненій чи пошкодженій площі пересівались чи підсівались с/г культури, то сума збитків зменшувалась на вартість врожаю пересіяних або підсіяних культур.

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводилось з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави та на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 23 квітня 2003р. № 590 "Про затвердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків", а також з метою створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов'язковому страхуванню підлягали:

1. Племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програмою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року;

2. Зоопаркові тварини віком від 1 року;

3. Циркові тварини віком від 1 року.

Обов'язковому страхуванню не підлягали тварини, що перебувають у місцевості, в якій введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження; хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування; тварини, у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

Страхова сума визначалась за балансовою вартістю, але не може перевищувати ринкової вартості тварини.

Договір передбачав франшизу, розмір якої становив 10 % страхової суми на страховий випадок.

Максимальні розміри страхових тарифів - 5% страхової суми.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначався як різниця між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м яса, шкіри тощо.

Під час визначення прямого збитку обов'язково враховувався норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.