Розділ «ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ»

2.1. Класифікація страхування за історичними і економічними ознаками

Поняття "класифікація" походить від латинського - розряд, клас. Латинський корінь визначає "квінтесенцію" цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше значення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності.

Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих певній ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

Така система підпорядкованих понять будується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об'єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в алфавітному порядку) [37].

Яворська Т.В. вважає слушним зауваження Т. А. Ротової та А. С. Руденко: без класифікаційної впорядкованості неможливо проводити ні теоретичні дослідження, ні практичну діяльність [78]. Як світова, так і вітчизняна фінансова наука та законодавство вже тривалий час пропонують різні класифікації страхування. В "Енциклопедичному словнику" (автори Ф. А. Брокгауз, І. А. Єфрон, 1901 р.) виділені такі найголовніші види страхування [78]: страхування від вогню; страхування від градобою; страхування тварин; транспортне страхування; страхування життя; страхування життя землевласників; страхування працюючих. У джерелі [78] вказано, що Манес розрізняв два головних види страхування:

1. Соціальне страхування (страхування працюючих, оскільки воно значною мірою поширюється на них), базується на турботі про суспільне благо і становить частину соціальної політики.

2. Приватне страхування, що класифікував натри групи: особисте страхування (страхування життя від хвороби, від старості, від нещасних випадків); страхування майна (страхування транспортне, від вогню, від градобою, від крадіжки, від падежу тварин); страхування інтересів (страхування від законної відповідальності, перестрахування).

Відомий теоретик К. Г. Воблий виділяв майнове та особисте страхування. На його думку, до майнового страхування належать ті види страхування, де об'єктом є майно та майнові інтереси. В особистому страхуванні об'єктом є людська сила (духовна чи фізична) — страхування від нещасних випадків, на випадок хвороби, інвалідності. Така класифікація, на думку теоретика, є доцільною і має важливе значення, оскільки страхові компанії майнового та особистого страхування суттєво відрізняються [78].

Професор М. Туган-Барановський у праці "Основи політичної економії" виділив за об'єктами страхування такі види: страхування майна; страхування життя.

Страхування майна поділив на: страхування від вогню, від нещасних випадків на транспорті, страхування від градобою, від падежу худоби. Знаменитий професор вважав, що існує дуже багато видів страхування життя, але найпоширенішим є страхування у разі смерті.

Отже, вже тривалий період часу вивчаються різні класифікації страхування. В їх основі лежать відмінності у страхових компаніях, об'єктах страхування, категоріях страхувальників, формах здійснення.

На сьогодні найбільш поширеною є думка [37;41;44], що страхування класифікується за історичними, економічними і юридичними ознаками.

Вовчак О.Д. [43] наголошує, що класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням етапів розвитку та появи тих чи інших видів страхування. Вона включає поділ страхування за такими видами:

- морське страхування (з XIV ст.);

- страхування життя (з XVI ст.);

- страхування від вогню (з XVII ст.);

- страхування від нещасних випадків (з XIX ст.);

- страхування транспортних засобів (з XX ст.).

За іншим підходом для поділу страхування в історичному аспекті його розвитку використовують такі ознаки, як: