Розділ «ТЕМА 10. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ»

10.1. Загальні відомості про фінансову надійність страхових компаній та фактори, що на неї впливають

У найпершому в Україні підручнику з теорії страхування [37] фінансова надійність страховика трактується як його спроможність виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування та перестрахування у випадку впливу несприятливих чинників. Тому стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин. Стійка фінансова надійність страхових операцій дає змогу страховикові виконати усі зобов'язання за будь-яких несприятливих обставин.

Проте у теорії фінансового аналізу використовується категорія "фінансова стійкість)), що спонукає до дискусії і проведення компаративного аналізу категорій "фінансова стійкість)) і "фінансова надійність)) страховика

Досліджуючи цю проблему, Ткаченко Н.В. [97] зробила висновок, що серед дослідників сфери страхування досі точаться дискусії щодо відмінності або подібності категорій "фінансова стійкість)) і "фінансова надійність". При цьому одні вчені-економісти ототожнюють терміни "стійкість)) і "надійність)). Другі вважають, що фінансова стійкість є "частковим виявом фінансової надійності страховика" або характеристикою терміна "надійність". Третя група вчених заперечує згаданий вище підхід, визнаючи фінансову надійність похідною категорії "фінансова стійкість", або наголошуючи на тому, що поняття "фінансова стійкість" є більш фундаментальним порівняно з надійністю. Науковець підтримує останню групу науковців. Вона вважає, що термінологічна плутанина виникає внаслідок прагнення розв'язати проблему поверхнево, не вдаючись до фундаментального обґрунтування своїх поглядів. Оскільки терміни "стійкість" і "надійність" спершу з'явилися в техніці,пропонує розглядати наведені поняття у їх вузькій (предметній) технічній інтерпретації, з урахуванням положень теорії стійкості, рівноваги і руху механічних систем (докладніше про це див. Ткаченко Н.В. Забезпечення фінансової стійкості страхових компаній: теорія, методологія та практика: монографія/ Національний банк України, Університет банківської справи. - Черкаси: Черкаський ЦНТІ, 2009. -578 с).

Узагальнюючий висновок Ткаченко Н.В. полягає в тому, що категорія "фінансова надійність" змістовно значно вужча порівняно з категорією "фінансова стійкість".

Фінансова надійність виявляється лише в момент урегулювання фінансових зобов'язань страховиком, за умов стабільного середовища, в якому внутрішні та зовнішні фактори впливу заздалегідь відомі й не змінюються впродовж певного проміжку часу. Те, що поняття "фінансова надійність" підпорядковане поняттю (або іншими словами, включене, у поняття) "фінансова стійкість", а отже є вужчим за нього ілюструє така ситуація: між моментом укладення договору страхування (за умов сплати страховику страхової премії") та моментом виконання страховою компанією своїх зобов'язань існує часовий розрив. Тому на час настання страхового випадку страховик, унаслідок впливу негативних чинників, може перебувати в зміненому середовищі. Отже, виходячи з наведених вище міркувань головною характеристикою страхової компанії є фінансова стійкість, а не фінансова надійність. Остання не завжди може свідчити про те, що страхова компанія є фінансово стійкою. Водночас фінансово стійка страхова компанія завжди буде фінансово надійною. Щоб наочно пояснити два останніх твердження, вкажемо на можливість наступної ситуації, коли виконання фінансових зобов'язань страховиком призведе до порушення його фінансової стійкості, в результаті чого відбудеться зменшення обсягів прибутку, а в найгіршому випадку - виникнуть збитки. Отже надійний страховик, може бути фінансово не стійким.

Вкажемо на найбільш важливі чинники, що впливають на фінансову надійність страховика. На думку авторів роботи це:

1) достатність власних коштів (капіталу);

2) обґрунтованість та виваженість тарифної політики;

3) збалансованість страхового портфеля;

4) достатність коштів страхових резервів.

Щодо достатності власного капіталу, то до його обсягу для страховиків існують законодавчі вимоги.

Власний капітал страховика - частина капіталу, що залишається в активах після вирахування зобов'язань. Його характеристику розпочнемо із статутного капіталу. Він € головним елементом функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від форми власності і сумою вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності компанії.

Нагадаємо, що основними вимогами до створення українських страхових компаній є наявність мінімального розміру статутного капіталу - І млн. євро для страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Важливо, що 100 % статутного капіталу має бути внесено у грошовій формі. Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний капітал, а й значний обсяг власних коштів, вільних від зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нерозподіленого прибутку. Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.

Фінансова надійність страховика залежить також від правильного розрахунку тарифних ставок, які є ціною за страхову послугу (див. тему "Теоретичні основи оцінки страхових ризиків") та тарифної політики, що являє собою процес розробки, обґрунтування та визначення порядку застосування страхового тарифу.

Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. З метою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування у випадку, коли страхова сума за окремою угодою страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів. Страховики, які взяли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні застрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховик і в.

Страхові резерви відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів має бути адекватний прийнятим страховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань в першу чергу має здійснюватися за рахунок коштів страхових резервів, а їх достатність обумовлено правильно визначеною тарифною ставкою. Акумульовані у страхові резерви премії деякий час перебувають у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти страхових резервів, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню з боку держави. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов'язань та повинні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікованості, надійності та прибутковості.

10.2. Порядок формування страхових резервів страховиків

Проведення страхування потребує спочатку внесення страхової премії, а потім надання страхової послуги у вигляді виплати страхової суми і страхового відшкодування. Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, і це дає змогу страховикові акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів, що являють собою систему резервів страховика, утворених залежно від видів страхування з метою забезпечення гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум